Командир мотопіхотного взводу 30-ї окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького, молодший лейтенант Ананенко з позивним «Бакс», родом із Кременчука Полтавської області, розповів про утримання бойової позиції на Донеччині протягом 10 місяців і 6 днів.
На відео військовий ділиться власною історією служби. До війська він пішов добровольцем 21 липня 2024 року, проходив службу в батальйонному резерві в Черкасах, після чого навчався у Львівській національній академії сухопутних військ, де здобув офіцерське звання. У січні 2025 року Ананенко прибув до 30-ї бригади, а вже в лютому зайшов на бойову позицію.
Перший захід, за його словами, відбувався взимку — пішки, у нічних умовах і з повним спорядженням. Саме там він отримав перше тривале бойове хрещення. На позиції не було формального поділу за званнями: офіцер працював нарівні з бійцями — облаштовував укриття, копав, переносив спорядження та забезпечував життєдіяльність позиції.
Умови служби постійно змінювалися через тактику противника та розвиток дронової війни. Основну загрозу становили FPV-дрони, скиди та малі піхотні групи, які намагалися просочуватися і закріплюватися. Забезпечення часто здійснювалося з повітря — скидами провізії та води, частину якої доводилося добувати самостійно. Позицію неодноразово перебудовували після обстрілів і штурмів.
Військовий згадує бойові зіткнення, відбиті атаки та знищення диверсійних груп. В одному з епізодів противник переховувався безпосередньо в укритті на позиції — полонитися він відмовився.
Вихід із позиції відбувався іншим маршрутом — уночі, через пересічену місцевість, з подоланням понад 8 кілометрів полями, ярами та воронками. За словами Ананенка, до останнього не було впевненості, що вихід вдасться.
Нині військовий перебуває у відпустці разом із родиною та маленьким сином. Каже, що після фронту інакше сприймає базові речі — воду, тишу, сонце та можливість просто бути поруч із близькими.
***
Водночас у рядах 30-ї окремої механізованої бригади нещодавно відзначили ще одного військового. Молодший сержант Сергій Григорович Тищенко — бойовий медик цієї бригади — з 13 серпня 2024 по 28 жовтня 2025 року безперервно перебував на одній бойовій позиції в Донецькій області. Він рятував життя побратимів під постійними штурмами противника, неодноразово виносив поранених з переднього краю під вогнем, ризикуючи власним життям.
5 грудня Сергію Тищенку було присвоєно звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» — за віддане служіння Українському народові та внесок у захист суверенітету та територіальної цілісності України.
Іван ШЕВЧЕНКО, «Полтавщина»
