Жіноча Суперліга
Анастасія Любенська, яка минулого сезону виступала за Франківськ-Прикарпаття, а цього літа приєдналась до Будівельника, розповіла клубній пресслужбі про новий розділ в кар’єрі, тренерів, які сформували її характер, і натхнення грати в Україні в складні часи.
— Приєднавшись до Будівельника, ти опинилася в одному з найамбітніших жіночих клубів країни, і загалом найтитулованішому в українському баскетболі. Чи відчуваєш ти додатковий тиск?
— Відчуваю натхнення. Є велике бажання працювати в чудовому колективі — з дівчатами і тренерами. Звичайно, що знаю про здобутки клубу. Вражає кількість перемог. Будівельник завжди тримає планку.
Читайте: В жіночій Суперлізі в наступному сезоні зіграють шість команд
— У Будівельнику напевно буде дуже висока конкуренція. З яким внутрішнім настроєм ти заходитимеш у цей сезон? Це для тебе буде рік адаптації, набуття досвіду, чи ти вже зараз розраховуєш конкурувати за серйозні хвилини?
— Насамперед хочу набиратися досвіду. Але кожну свою хвилину на майданчику намагатимуся використовувати якнайкраще.
— Що допомагає тобі зберігати стабільність у таких різних турнірах — психологічна підготовка, режим, підтримка команди?
— Найбільше допомагає тренер, довіра й дружня атмосфера в команді.
— У молодіжній лізі ти входила до числа лідерок за набраними очками. Який матч із того періоду найбільше запам’ятався — і чому?
— Матч проти Вінниці. Ми грали командою, у якій було багато дівчат 2010-го року народження, але все одно дали бій досвідченішим суперницям. Цей матч, як і весь турнір, мав дати дівчатам розуміння, чому вони грають в баскетбол.
— Виклики до юнацьких та молодіжних збірних — це неабиякий досвід. Чого тебе навчив досвід на міжнародному рівні?
— Більше половини розуміння гри я отримала саме в збірних, починаючи з U15. Щороку ми розбираємо важливі моменти, які потрібні для гри на рівні Європи. Хоч часу на підготовку іноді мало, ми його не втрачаємо дарма.
— Чи є в тебе баскетбольна мрія, яка надихає тебе?
— Так. Я дуже хочу, щоб повернувся баскетбол, який був до війни.
— Який із тренерів найбільше вплинув на тебе — і чому? Можеш згадати якусь його фразу або правило, яке ти досі тримаєш у голові?
— Олена Георгіївна Федченко. Вона виховує не лише фізичні навички, а й характер. Також тренувалася у Василя Миколайовича Івлева — запамʼяталася його фраза: "Працюй на 110% — і буде результат".
— Позабаскетбольне: які твої улюблені ритуали перед грою? Є щось несподіване, що допомагає налаштуватися?
— Ритуалів ні. Але ще з 15 років маю звичку: коли заходжу до залу, "вимикаю" всі думки, щоб виходити на майданчик з чистою головою.
— Хто для тебе орієнтир в українському баскетболі серед дівчат та чоловіків?
— Для мене орієнтир — усі, хто не залишив Україну і продовжує розвивати баскетбол тут, попри тривоги, атаки та недоспані ночі.
— Як наразі підтримуєш форму та чим займаєшся?
— Зараз я на зборах збірної U-20, готуємося до чемпіонату Європи. Перед цим мене готувала Олена Георгіївна — дуже їй вдячна.
