Кожного 20 лютого ми вшановуємо подвиг учасників Революції Гідності та вклоняємось пам’яті героїв, які ціною власного життя захищав ідеали демократії, відстоював права та свободи людини, європейське майбутнє України.
Завдяки стійкості учасників Революції Гідності, їхній жертовності на зламі 2013–2014 років було змінено перебіг історії, стало неможливим повернення до пострадянської моделі відносин між владою та суспільством та «багатовекторності» у зовнішньополітичному курсі.
Небесна Сотня – це 107 загиблих учасників Революції Гідності. Це ‑ люди різних національностей, віросповідання, освіченості, віку. Серед них ‑ громадяни України, Білорусі та Грузії. Наймолодшому з Героїв, Назарію Войтовичу, було 17 років, найстаршому, Іванові Наконечному, – 82 роки. 105-м загиблим посмертно надано звання Герой України, а троє іноземців – громадянин Білорусі Михайло Жизневський та громадяни Грузії Зураб Хурція і Давид Кіпіані – посмертно нагороджені орденами Героїв Небесної Сотні.
Їхній подвиг, кров’ю записаний на скрижалях історії України, є символом незламності та відваги українського народу, який продовжує боротьбу за свободу, гідність і майбутнє України.
Пам’ятаємо. Боремося. Переможемо.
© Василь Ковтун:
А на Майдані тихо-тихо,
Десь там у небі журавлі,
На білих крилах чорне лихо
І все жалі, жалі, жалі.
Кудись пливуть за обрій хмари,
Думки шукають ввись мости,
Поміж світлинами примари
І все хрести, хрести, хрести.
Печаллю згорблені матусі,
В стражданні винні без вини,
Кричать безмовно в тому ж русі
Та все – «Сини, Сини, Сини».
І тільки очі мовлять лише,
Та шелестять на те стрічки́,
Та вітер спогади колише
Та все свічки́, свічки́, свічки́.
Все вище й вище амплітуди,
З небес повернення нема,..
Штовхає болем сніг у груди
І все зима, зима, зима…
«
