Щодня ми викидаємо тонни пляшок та контейнерів для їжі, навіть не замислюючись, куди все це потрапляє. Більшість паковання — одноразове, але його життя після смітника триває ще сотні років. Та є альтернатива: значну частину відходів можна використати повторно або переробити. Для цього важливо, аби паковання не потрапляло на полігон, а опинилось на переробці. Це дозволяє зменшити кількість відходів, заощадити ресурси та зберегти довкілля.
Які відходи можна повторно використовувати чи переробити?
Багаторазова тара миється й використовується знову. Наприклад, це можуть бути скляні та пластикові пляшки або контейнери для їжі. Скляну тару можна повторно наповнювати до 50 разів. Вона витримує десятки циклів миття й повторного використання, і при цьому не втрачає своєї якості. Її очищують на заводах у кілька етапів, а після — ще й проводять лабораторне сканування, аби виявити можливі пошкодження та забруднення.
Одноразова ж тара йде на переробку. Це пластикові ПЕТ-пляшки, алюмінієві банки, скляні пляшки. Їх збирають і передають на переробку, щоб виготовити нове паковання. Так заощаджуються первинні матеріали.
Як можна зібрати вторсировину?
Роздільний збір відходів
Люди сортують відходи вдома за категоріями: пластик, скло, папір, метал, органіка, і викидають їх у відповідний смітник. Для цього у населених пунктах встановлюються контейнери різного кольору або з маркуванням. У тих небагатьох громадах, де впроваджено роздільний збір, часто діє система кольорових контейнерів: синій — для паперу, жовтий — для пластику, зелений — для скла, сірий — для змішаних відходів. Втім, така система існує не всюди, хоча вона й допомагає зменшити кількість відходів, що потрапляють на полігони, та забезпечити сировину для переробки.
Наприклад, у 2025 році в Києві закупили 400 нових контейнерів для скла та пластику, збільшивши загальну кількість до 1 500.
А у 2024 році контейнери для роздільного збору відходів встановили у 65 громадах Полтавщини, Рівненщини, Житомирщини, Львівщини, Одещини, Волині та Закарпаття. Вони призначені для сортування скла, пластику та паперу, та розміщені у школах, сільських та селищних радах, ЦНАПах, бібліотеках.
Пункти прийому вторсировини
Це спеціально облаштовані місця, куди люди приносять уже відсортовану сировину: пластикові пляшки, скляну тару, макулатуру, метал чи навіть електроніку. Такі пункти дозволяють здати великі обсяги сировини, а ще можуть приймати специфічні види відходів, такі як батарейки чи люмінесцентні лампи. Деякі з них ще й надають грошову винагороду. Благодійні організації також часто організовують збір пластикових кришечок, батарейок або паперу, а кошти з переробки спрямовують на допомогу армії чи дітям.
Така станція сортування, наприклад, є у Запоріжжі від Zero Waste ZP. Там приймають широкий спектр вторсировини, включаючи папір, скло, пластик та електронні сигарети. Зібрану вторсировину передають місцевому перевізнику, який великими партіями продає її на переробні заводи. А електронні сигарети відправляють у Дніпро, де з них роблять акумулятори для ЗСУ.
А також мережа пунктів прийому вторсировини у Вінниці “ЕкоПоділля”. Приймають макулатуру, поліетилен, склобій, алюмінієві банки, скляні пляшки з-під пива, PET-пляшки, скляні банки та ящики.
Мобільні пункти збору
В Україні найпоширенішим мобільним пунктом для збору відходів є екобус, який приїжджає на певну точку, і люди можуть прийти туди і здати вторсировину. У громадах, де немає змоги встановити стаціонарні пункти збору, екобуси стають зручним і доступним рішенням. Також мобільні пункти доречні у випадках, коли створення стаціонарного пункту просто недоцільне: відходи певного типу утворюються тільки сезонно (наприклад, ялинки під час зимових свят) або у дуже малих кількостях (як-от батарейки чи акумулятори).
Такий екобус їздив по селах Хмельниччини та збирав батарейки і акумулятори, люмінесцентні лампи, ртутні термометри, фарби, клеї, розчинники в тарі, електричне та електронне обладнання, миючі засоби, побутову хімію, косметику в тарі, протерміновані медикаменти.
Подібна ініціатива була й у Полтавській громаді, де в екобус можна було здати використані батарейки, акумулятори до мобільних, ртутні термометри та люмінесцентні лампи.
Сміттєсортувальні станції
Це підприємства, де відходи сортуються вже після збору — зазвичай із контейнерів загального користування. Сортування може бути ручним або автоматизованим. Це дозволяє забрати частину корисної сировини навіть із несортованих відходів, хоча через забрудненість подальша переробка значно ускладнюється. Побутові відходи можуть містити до 40% цінних матеріалів, придатних для переробки. Але якщо вони скидаються в один контейнер без сортування, матеріали забруднюються і втрачають якість — тому на сміттєсортувальних станціях вдається відібрати лише 5–10% придатної для переробки сировини.
Наприклад, на підприємстві Olnova Recyclingtechnik – Hammel-Ukraine у Закарпатті є сортувальна лінія для твердих побутових відходів. Сортування відбувається комбіновано — механізоване та ручне.
А у Житомирі функціонує сміттєпереробний завод. Там відбирають вторинну сировину з отриманих побутових відходів.
Депозитно-поворотна система (DRS)
Це сучасний та ефективний підхід до зменшення кількості паковання, який уже давно працює у багатьох країнах. Суть системи проста: покупець сплачує депозит за пляшку або банку, а коли повертає тару через спеціальні пункти чи таромати — отримує гроші назад. Далі паковання або повторно використовується, або йде на переробку. Це допомагає зменшити кількість відходів і знизити потребу у виробництві нових матеріалів.
Переваги цієї системи в тому, що виробники можуть отримати якісну вторинну сировину, необхідну для переходу до циркулярної економіки, тобто до такого підходу, коли матеріали не викидаються, а залишаються в обігу. Наприклад, пляшки для напоїв мають особливі вимоги до чистоти й безпеки, адже вони контактують із харчовими продуктами. Саме тому не вся вторинна сировина підходить — лише та, яка була зібрана окремо та належно перевірена.
Саме завдяки DRS виробники отримують харчову вторинну сировину, яку можна переробляти знову і знову на нове паковання, таке саме, як і початкове. На відміну від інших випадків, коли сировину переробляють у продукти нижчої якості (“downcycling”) — наприклад, килими або утеплювачі для курток.
Контроль за якістю сировини здійснює оператор пункту прийому або автоматична система таромату — це спеціальний апарат, який приймає тару і повертає депозит покупцю. Якщо пляшка не відповідає вимогам — її не приймуть, і депозит не буде повернено. Завдяки цьому в систему потрапляє лише необхідне паковання, без сторонніх або непридатних матеріалів.
Наприклад, “Карпатська Сироварня”: приймає використану скляну тару з‑під власної продукції в обмін на гроші або знижку на наступну покупку.
А Zero Waste Kharkiv впровадили цю систему під час Zero Waste Fest у Харкові — відвідувачі могли взяти кухоль за заставу 100 грн та пити з нього напої під час заходу.
DRS — це не альтернатива, а важливе доповнення
Та DRS — це не заміна, а важливе доповнення до інших способів збору вторсировини, таких як роздільне сортування, пункти прийому та сміттєсортувальні станції. Її впровадження дозволяє значно підвищити ефективність усієї системи управління відходами.
Депозитно-поворотна система створює замкнутий цикл для паковання, що гарантує повернення значної частини використаної тари назад у систему. Завдяки цьому:
- виробники отримують високоякісну, чисту вторинну сировину, придатну для виготовлення харчового паковання;
- зменшується навантаження на полігони, бо менше паковання потрапляє в загальне сміття;
- збільшується відповідальність виробників, які стають частиною замкненого циклу;
- споживачі отримують фінансову мотивацію — повертаючи тару, вони отримують назад свій депозит.
Завдяки такому підходу паковання не займає місце на сміттєзвалищах, а стає ресурсом. Це безпечно для людей, вигідно для бізнесу і корисно для довкілля.
Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження» в рамках спільної ініціативи «Вступаємо в ЄС разом». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу чи Міжнародного фонду «Відродження».
