Жіноча збірна України з волейболу завершила свої виступи на Чемпіонаті Європи-2023, поступившись в 1/8 фіналу збірній Чехії 2-3 (22:25, 22:25, 25:20, 25:10, 12:15). Цей матч викликав чималий резонанс у спортивному суспільстві, зокрема і на Трибуні. Майже 70 коментарів у гілці під матчем є цьому підтвердженням.
Взагалі приємно, що волейбольна спільнота на Трибуні потроху формується, адже це дуже цікавий і популярний вид спорту в Україні. Вчора наші дівчата програли максимально прикро, і засмучені вболівальники понаписували різного. Тут повилазили і хейтери, які чекали слушної нагоди позлорадствувати, тут були і люди, які дивляться волейбол раз на рік і яким без різниці рівень опонента чи стадія: програли – значить все погано. Були і більш зважені коментарі від користувачів, які бачили не тільки результат, а й намагалися аналізувати гру.
Сьогодні трохи спали емоції, і хочеться проаналізувати виступ нашої збірної на EuruVolleyW 2023. А заодно і виступити у ролі адвоката наших дівчат перед хейтерами або ж необізнаними вболівальниками.
Розвінчання міфів
Міф №1. Ми зобов’язані були обігрувати такого суперника. Будь-яким складом і в будь-якій ситуації. Бо ми на голову сильніші.
А чому ви так вирішили? Бо ми двічі обіграли чешок у півфіналі Золотої ліги? Це було майже два місяці тому. Ми вище у світовому рейтингу? Близько, але ні (виграли б – обійшли б). Ми обіграли у групі самих господарок бельгійок? Так, це було круто. Але ж і чешки обіграли господарок німкень, а це не менш круто. І на секундочку: ми зі своєї групи вийшли із третього місця, в той час, як чешки – із другого. Ми були фаворити протистояння в букмекерів? Так, але без запасу, по суті, із рівними шансами (1,81 на перемогу України проти 2,01 на Чехію).
То чи були ми саме «зобов’язані» обігрувати чешок? Ні, і ще раз ні. Могли, сподівалися, боролися і були близькими. Але це рівний за класом нам суперник, і все могло скластися як в одну, так і в іншу сторону. Цей матч можна порівняти із цьогорічними протистояннями чоловічої збірної із турками, коли нам до перемоги не вистачало самої дещиці.
Збірна Чехії підійшла до матчу 1/8 фіналі у максимальному тонусі! Після абсолютно незрозумілої розгромної поразки на старті Євро від Азербайджану 0-3 (21:25, 10:25, 15:25), чешки постійно накатували. В наступному матчі програли топовим туркеням, але взяли у них сет, 1-3 (23:25, 20:25, 25:20, 17:25). Після цього матчу збірна Чехії поставила себе на межу вильоту: невиграш у будь-якому з наступних матчів майже напевне позбавляв їх шансу на вихід із групи. І в цій критичній ситуації вони зібралися і видали свій кращий волейбол. Спочатку обіграли Грецію 3-0 (25:21, 25:22, 25:17), яка перед цим несподівано обіграла міцну Швецію (і з якою ми помучилися у товариських матчах напередодні Євро, двічі обігравши гречанок лише по 3-2). Потім у неймовірному трилері взяли гору над господарками і учасницями плей-оф Ліги націй німкенями, повернувшись у матч після 0-2 по ходу гри, 3-2 (22:25, 23:25, 26:24, 25:20, 18:16). А в заключному матчі не залишили шансів шведкам із монструозною Ізабеллою Гаак 3-0 (25:23, 25:20, 25:22).
Чешки були на ходу, що і довели у матчі з нами. Але ми добре поборолися з ними. Аби програли 0-3, то лейтмотив був би іншим. Але це була гра максимально рівних суперників, у якій нам не вистачило зовсім трохи, щоб святкувати перемогу.
Міф №2. У нашої команди явна проблема з психологією і характером, ми постійно програємо п’яті сети.
Це неправда. Таке враження могло скластися, якщо ліпити в одну купу і чоловіків (у них справді ця проблема наявна), але у жінок такої тенденції немає. В цьому році, незважаючи на дуже велику кількість вже зіграних матчів, у жінок це був перший тай-брейк. Востаннє 5 сетів ми грали ще восени у кваліфікації до Євро проти угорок, і перемогли 3-2. Плюс ще два виграші у вищезгаданих товариських матчах із Грецією.
Щодо характеру, то якраз його наші дівчата на Євро демонстрували неодноразово. В цьому ж п’ятому сеті проти чешок ми не опустили руки, і змогли скоротити з 3:9 до 9:11, потім з 9:14 до 12:14. Тобто, боролися до останнього. А ще пригадайте виграш других партій з 19:22 в Угорщини, чи з 18:22 у Бельгії, клатчеві кінцівки двох партій у надважкому матчі зі Словенією (обидва рази переможно). Та і з Чехією ми повернулися в гру після 0-2. Тож, з характером у дівчат все добре.
Міф №3. Ми розраховували на кращий результат на Євро, а тому це провал.
А на що ми розраховували перед початком Євро? У прев’ю я писав, що програма-мінімум, як і програма-максимум, це 1/8 фіналу. Ми її і отримали. Але трохи іншим шляхом, ніж бачився спочатку.
Група у нас була дуже сильна, і ми прогнозували поразки від Сербії, Польщі та Бельгії, і важкі матчі за четверте місце з Угорщиною і Словенією. Невелика надія на матч із бельгійками була. Але наші дівчата чудово проявили себе, обігравши господарок вчисту! І з полячками взяли сет (який, забігаючи наперед, дозволив посісти нам підсумкове цікаве 9 місце). З угорками було непросто, а із словенками відверто важко, але Україна їх обіграла.
Тож, після перемоги над бельгійками, наші очікування піднялися. А коли ще виявилося, що другими в паралельній групі стали не німкені, а чешки, то багато хто став закидати суперника шапками і бачити нас у чвертьфіналі.
Так, зважаючи на обставини, це був наш шанс на справді крутий результат, на який ми не розраховували перед початком Євро. Але це була складна задача (повертаємося до розвінчання міфу №1).
То чому ж ми програли чешкам, якщо «все так добре»?
Це був тактичний програш (від цього ще більш боляче), і варто виділити декілька моментів:
– відверто не потрапили в гру Мелюшкіна та Кодола. Діана ніяк не могла знайти взаємодію із Шаргородською (не грала в Золотій лізі), а Надія не дала достатньо в атаці, щоб компенсувати свою слабку гру на прийомі та в захисті. Тут Пєткову респект, що нехай і не одразу, але пофіксив ці проблеми, увівши в гру Маєвську та Димар;
– тепер мінус Пєткову. Гра Чехії на цьому турнірі була розібрана слабко. Скоріш за все, відштовхувався від матчів Золотої ліги. А тому було дуже багато скидок від наших при тому, що гра у захисті – головна перевага Чехії. Як тільки в третій партії почали більше бити у складних ситуаціях, все налагодилося;
– травма Крайдуби. Анастасія отримала травму (гомілкостоп) у грі зі Словенією, але відновилася до 1/8 фіналу. Але дуже довго не могла знайти свою гру, почавши показувати достойну гру лише в кінці третьої партії. Не знаю, чи травма цьому виною, чи неприємна особливість нашої діагональної довго втягуватися у матч (такі ж проблеми були і з Сербією та Угорщиною), але це сильно сказалося на потужності в атаці нашої збірної;
– Світлана Дорсман провела проти Чехії найслабшу свою гру на турнірі. А враховуючи, що інша центральна у нас традиційно набагато слабша в атаці за Світлану, це був великий мінус;
– і при всьому цьому ми переламали хід гри і дотягнули до 5-го сету. І тут помилку допустила наша зв’язуюча Шаргородська (якщо це тільки не була вказівка тренера). У Дар’ї і так не ідеальний пас, а тут вирішила грати через догравальницю Димар. Так, Юлія забила декілька м’ячів, коли ми вже вели +10 у четвертій партії і чешки грали напівдругим складом. Але до цього ж не проходила блок. Її випускали на покращення прийому. Чому не грати через найнадійніший варіант Крайдубу, у якої вже пішла гра? Врешті, запороли догравання на 3:0, а після 3:1 пропустили ривок 1:8. З 4:9 в партії до 15 очок повернутися майже нереально, хоча і намагалися.
Зрозумійте, це жіночий волейбол, і тут гойдалки часто наявні. А ми не топова збірна, на зразок Сербії чи Туреччини, щоб впевнено фіксити такі ситуації.
Отак ми і програли матч, який міг зробити Євро для нас дуже успішним. Далі, в 1/4 фіналу шансів проти сербок не було б ані у нас, ані у чешок.
То як же оцінити наш виступ загалом?
Як цілком пристойний, нормальний. До «хороший» не дотягнули, але виступили дуже непогано. За турнір ми провалилися лише в одному матчі (проти Сербії, але то інший рівень), програли ще два при непоганій грі (з Польщею зіграли вище очікувань), і виграли три непрості матчі (ну ладно, нехай два: з угорками було не дуже тривожно).
Моя оцінка – 7/10.
Офіційно ми посіли 9 місце. Із всіх команд, що вже вилетіли, у нас найкращі показники у групі (обійшли словачок на один сет. Той самий, проти Польщі). А 9 місце може дати прямий вихід на майбутній чемпіонат Європи, якщо господарем (чи співгосподарем) виявиться хтось із учасників 1/4 фіналу (за регламентом, на чемпіонат Європи потрапляють 8 кращих команд із попередніх змагань).
Що там з рейтингом?
Жіночий рейтинг наразі не настільки важливий, як чоловічий.
Що там з рейтингом у волейболі? ПРОТИ кого вболівати на Євро і кваліфікації ОІ?
Але все ж важливий. Нагадаю лише, що восени ми не потрапили на Чемпіонат світу, тому що не входили у топ-24 світового рейтингу (були 26).
Зараз ми 19-ті (виграли б у чешок – були б 16-ті). Перед стартом Євро були 21-ми. Чи заробили якісь бали тут чи втратили? Заробили, і немало. Ось розкладка по матчах:
Україна – Сербія 0-3, -1,49
Україна – Угорщина 3-0, +6,37
Україна – Бельгія 3-0, +12,5
Україна – Словенія 3-1, +5,09
Україна – Польща 1-3, -0,57
Україна – Чехія 2-3, -4,53
Отже, всього заробили дуже пристойні +17,37 бали.
Так, 19 місце – це не те, що ставив собі в плани Іван Пєтков, коли приходив на посаду (10 місце), але це достойна позиція. Серед європейських команд ми 11-ті. Тож, поки варто ставити завдання у найближчі роки вийти на рівень топ-15 світу і топ-8 Європи.
На що ще звернути увагу?
Здебільшого, я намагався знайти позитивні моменти для нашої збірної у даному пості. Але і розумію, що проблем як у грі, так і поза нею у нас вистачає. Виділю такі (які я бачу):
– вирішити проблему з комплектуванням. На топових турнірах мають грати найсильніші гравці. А тому мені незрозуміла відсутність деяких гравчинь.
В першу чергу, Олесі Рихлюк. Так, Крайдуба виступила добре, але вона такий тип гравчині, якій треба хороший пас. Бити важкі м’ячі тільки за рахунок рук, як це роблять топи (Бошкович, Егону тощо), Анастасія не може. Рихлюк би значно додала сили на цій позиції, враховуючи нестабільність Крайдуби. Можливо, Олеся сама попросила не визивати її через солідний спортивний вік (35 років).
– незрозуміла ситуація з Валерією Якушевою. У нас проблема з другою догравальницею (Міленко більш-менш нормально), а одну із найперспективніших гравчинь країни просто ігнорують. Наскільки розумію, там конфлікт інтересів із Прометеєм, більша частина якого грає або тренує збірну.
– пробувати ще центральних. Можливо, Гончарову, можливо, Данчак повернути на цю позицію. Дорсман виглядає набагато сильніше своєї напарниці. Хоча молода Маєвська виглядає досить перспективно у майбутньому.
А ще хотілося б конкуренції для Дар’ї Шаргородської. Їй треба прогресувати, а для цього потрібна конкуренція.
Що нас чекає далі?
16 вересня стартує кваліфікація до Олімпійських ігор. Нагадаю, наші дівчата в останній момент досягли потрібного рейтингу восени, щоб потрапити у цей відбір. А відтак, суперники у нас всі (!) більш рейтингові. До того ж, починаємо із самих топів, поступово послаблюючи силу опозиції (тобто, спочатку проти команди із першого кошика, потім з другого, і т.д.). Тому претендувати на одну з двох путівок тут не майже, а взагалі нереально. Тож, треба просто пограти у волейбол з найсильнішими, здобути досвід і спробувати зачепити 1-2 гри. Суперники у нас (в порядку ігор з ними): Китай (господарі), Сербія, Нідерланди, Домініканська республіка, Канада, Чехія, Мексика. Принаймні, матч із чешками буде із родзинкою.
Удачі нашим дівчатам!
А ми переключаємося на чоловічий EuroVolleyM 2023, де збірна України вже завтра проведе свій перший матч проти збірної Словенії. Вболіваємо за наших хлопців!
Євро-2023 з волейболу (чол). Прев’ю
