Першим громадським простором, який з’явився в селі Хрещенівка після його визволення від російських окупантів, став освітньо-культурно-дозвільний хаб для дітей. Таким чином мешканці села показали, що воно – не просто живе, а має перспективи і розвиватиметься.
Хрещенівка – село у Нововоронцовської громади Бериславського района. Історія села налічує більше двохсот років, тобто, на його долю випало пережити буремні події першої половини XX сторіччя, у тому числі – дві світові війни. З березня по вересень 2022 року Хрещенівка була окупована російськими військовими.
Окупація
Віктор Копиток, староста сіл Хрещенівка, Шевченківка і Петрівка Нововоронцовської громади, розповідає, що невдовзі після визволення села побачив в приміщенні місцевої школи багато відібраних у мешканців телеприставок Т2, телевізорів, іншого майна.
– Можливо, – каже староста, – окупанти боялися, що місцеві мешканці завдяки телеприставкам отримуватимуть якусь небажану для росіян інформацію. А взагалі мародерство було, можна сказати, основним заняттям загарбників у нашому селі. Під час окупації дуже багато мешканців виїхали. З 350 домогосподарств люди не виїхали лише з 18-ти. Тому з будинків, які тимчасово лишилися без власників, росіяни тягли усе, що могли: меблі, побутову техніку, електроніку… Особливо – з крайніх будинків на вулицях. З них витягли геть усе, навіть посуд.
Віктор Копиток каже, що ліжка з будинку його батьків опинилися аж в бліндажі на позиції окупантів на околицях села Петрівка, розташованого в п’яти кілометрах від Хрещенівки.
– В сільській школі, перетвореній на штаб та місце розміщення особового складу, – розповідає староста, – окупанти позривали усю українську символіку і прикріпили до стін липкою стрічкою дитячі малюнки, які їм надсилали з Росії. Малюнки ці були стандартною пропагандою: «Желаем победы» тощо. Також ми побачили в одному з класів план штурму Нововоронцовки. План цей був намальований крейдою на шкільній дошці і на дверях, бо дошки не вистачило. І план був настільки безглуздий, що його малювала, скоріше за все, нетвереза людина.
Також після визволення села староста побачив в шкільній спортивній залі багато коробок від посилок, які окупанти отримували або від родичів з РФ, або від російських волонтерів.
Рештки того, що залишили окупанти, можна побачити там і зараз. Наприклад, ящики з-під боєприпасів, а також чимало пакунків від російських армійських сухих пайків.
Мешканці Хрещенівки, які перебували в селі під час російської окупації, розповідаючи про ті жахливі місяці, кажуть, що це було рабство. Люди сподіваються, що більше не доведеться пережити щось подібне.
За словами Віктора Копитка, російські військові настільки щільно замінували територію села, що і зараз українські сапери де-ні-де знаходять вибухонебезпечні предмети.
Село визволили від окупантів на початку осені 2022 року. Староста Хрещенівки каже, що під час боїв за село українські військові вели вогонь настільки майстерно і акуратно, що повністю зруйнованих споруд в селі відносно небагато.
Хаб для дітей
Зараз в Хрещенівці живе близько 250 людей (станом на лютий 2022-го жили понад 700 людей), з них 42 – діти у віці до 18 років, серед яких 27 – школярі. Саме для них будівлю Хрещенівського дитячого садка перетворили на освітньо-культурно-дозвільний хаб.
– Це, – каже Віктор Копиток, – заслуга насамперед колишньої директорки дитячого садка Олени Білоус і теперішньої керівниці Оксани Квітки. Вони, а також колектив закладу – справжні патріоти села.
Діти приходять просто посидіти за партою
За словами Оксани Квітки, місцеві діти відвідують хаб для участі в різних заходах – освітніх, культурних, відпочинкових. Також в хабі є доступ до інтернету, і діти, які не мають можливості вдома дистанційно навчатися в школі, приходять в хаб, щоб навчатися там. Також в хабі обладнані робочі місця для вчителів місцевої школи, які звідти проводять заняття.
– В нашій школі, – каже Оксана Квітка, – навчаються загалом 110 дітей, і це – не тільки місцеві діти, а й діти, які живуть на тимчасово окупованій лівобережній частині Херсонщини. А у минулому навчальному році ми допомогли 100 школярам з окупованих територій отримати атестати і свідоцтва про середню освіту. Вони продовжили освіту в інших українських навчальних закладах.
Як розповіла директорка дитячого садка, пошкоджене під час бойових дій приміщення відновлювали спільними зусиллями. Нововоронцовська адміністрація виділила 100 тисяч гривень на придбання нових вікон, на деякі інші потреби. А значну частину робіт виконали співробітники закладу.
Оскільки створений в приміщенні дитячого садка освітньо-культурно-дозвільний хаб – поки що єдиний в селі громадський простір, там проводяться заходи і для дітей, і для дорослих.
Село відновлюється, але – важко
В селі, за словами Віктора Копитка, лише шість будинків з 350 зруйновані під час бойових дій так, що не підлягають відновленню. Але будинків з різними ступенями пошкодження дуже багато – майже усі, які не зруйновані.
Повністю зруйнована будівля початкової школи. Будівля загальноосвітньої школи дуже сильно пошкоджена, і її відновлення майже співставно з будівництвом нової споруди. Зокрема, повністю зруйнована спортивна зала.
Хрещенівка потроху відбудовується, але темпи відновлення залишають бажати на краще.
– Село, – каже староста, – розташоване не дуже далеко від лінії фронту – у 20-кілометровій зоні. Тому на наш населений пункт на поширюються великі державні програми з відновлення на кшталт «Пліч-о-пліч». З цієї ж причини тут не працюють і великі благодійні проєкти. Деяку допомогу ми отримуємо від GEM (Global Empowerment Mission Ukraine, – МОСТ). Почали співпрацювати з Червоним Хрестом. Міжнародна організація з міграції надала мешканцям сертифікати на придбання будівельних матеріалів. Також мешканці в індивідуальному порядку отримують відшкодування за державною програмою єВідновлення.
Завдяки благодійникам обладнали укриття – необхідну споруду для села, розташованого від зони бойових дій на відстані, яку здатен подолати артилерійський снаряд.
– Село повертається до життя, – каже місцевий мешканець на ім’я Артур, який виїжджав з Хрещенівки під час окупації села і повернувся після визволення. – Чимало мешканців повернулися, і люди продовжують повертатися. Відновлюємося!
Чоловік каже, що ще остаточно не вирішив для себе, чи залишатиметься в селі, бо ситуація – нестабільна: не назвати абсолютно спокійним життя в населеному пункті, хоч і не прифронтовому, але розташованому неподалік лінії фронту. Втім, Артур сподівається на те, що усе налагодиться і Хрещенівка повернеться до нормального життя. Сподіваються на це і усі мешканці села. А кожен окремо робить для цього усе, що в його силах.
