Микола Безь присвятив своє життя праці, родині та служінню Україні
Після служби в армії у 1986–1988 роках він прийшов на комбінат Запоріжсталь, де понад 20 років працював слюсарем аварійно-відновлювальних робіт цеху водопостачання. За цей час став бригадиром, досвідченим наставником і людиною, до якої завжди тягнулася молодь. У колективі його поважали за професіоналізм, відповідальність і людяність.
«Микола був справжнім фахівцем своєї справи. Він ніколи не боявся брати на себе відповідальність, завжди підтримував колег, охоче ділився досвідом із молодими працівниками. Життєрадісний, відкритий і надійний, він умів бути опорою для людей і завжди був готовий допомогти», – згадує енергетик ЦВП Андрій Златов.
У березні 2022 року Микола добровольцем став на захист України. Він виконував бойові завдання на Запорізькому та Донецькому напрямках. На фронті мав позивні «Сивий», а згодом – «Лісник». Побратими знали його як надійного, витриманого та турботливого товариша.
Дружина Ольга згадує, що Микола свідомо зробив свій вибір, розуміючи, заради чого йде боронити країну.
«Коли він вирішив іти на фронт, я просила його залишитися. Казала: “Як же я без тебе?” Але чоловік відповів, що якщо ворог прийде сюди, тоді вже не матимуть значення ні дім, ні майно. Треба йти й захищати свою землю, свою родину, свою Батьківщину», – розповідає Ольга Безь.
Навіть на війні Микола залишався наставником і людиною, яка дбала про інших. Дружина згадує, що він майже щоніч брав чергування на себе, щоб молодші хлопці могли трохи перепочити.
«Він телефонував мені ввечері й завжди казав, що вночі чергуватиме сам, щоб молодь могла відпочити. А вдень, якщо пощастить, перепочине й він. У цьому був увесь Микола – турботливий, мудрий і щирий», – ділиться спогадами Ольга.
Читайте також: Дзвіночок для “Тойоти”: історія запорізького воїна, який рятував інших до останнього
27 серпня 2022 року під час виконання бойового завдання у Донецькій області Микола Безь потрапив під артилерійський обстріл і загинув від уламкових поранень, несумісних із життям.
На честь полеглого захисника на Дереві пам’яті в Запоріжжі встановлено дзвіночок з ім’ям Миколи Безя. Його ім’я назавжди закарбоване серед Героїв, які віддали життя за Україну, її свободу та майбутнє.
Пам’ять про Героя житиме в наших серцях, у вдячності та шані наступних поколінь.
Раніше ми розповідали історія запоріжця Олега Хуповки, який віддав життя за рідну землю.
