Заробіток на послузі керованого запилення бджолами ентомофільних культур у США є основною статтею доходу комерційних (промислових) пасік. Його внесок у бюджет у більшості великих пасік коливається від 60% до 80%. Деякі промислові пасіки взагалі не займаються збиранням меду, використовуючи його за природним призначенням ‒ як фураж для бджіл.
Про це голова ради директорів «Пасіка 21» Сергій Шаронін пише в своїй колонці на Аgrotimes.
В Україні ж ситуація геть інша, стверджує він. Переважна частина агрономів начебто й не чули, що запилення підвищує врожайність всіх культур і відсоток виходу зерна, що сформувалося, в олійних культур. Часто надії покладаються на самозапильні гібридні сорти ентомофільних культур. Але, судячи з низки наукових робіт, такі сподівання нездійсненні, що б не обіцяла фермерам реклама виробників гібридів.
«Довірча розмова з керівництвом кількох великих агрохолдингів засвідчила, що справа зовсім не в необізнаності, а у пріоритетах, ‒ наголошує Сергій Шаронін. ‒ Переважна більшість агрохолдингів поки ще не вичерпали прийоми інтенсифікації землеробства, використання яких дає більш очевидний для них результат, хоча весь арсенал уже задіяний. Це означає, що незабаром комерційне запилення бджолами теж постане на порядку денному».
За його словами, останніми роками значно зросла кількість звернень на «Пасіка 21» з приводу комерційного запилення, оскільки господарство має близько 5 тис. бджолосімей і повний комплекс засобів транспортування й механізації розвантаження і навантаження.
Раніше ми писали, чому багато пасік обмежуються лише збиранням меду.
