Однорідність батьківського стада ‒ один із визначальних чинників успішного вирощування птиці, пише журнал «Наше птахівництво».
Якщо середня жива маса курки ‒ 1 кг, а варіація в межах 15%, то близько 90% птиці належить до гомогенної групи. Зі збільшенням варіації до 20% частка гомогенного стада зменшується до 75%, а за 25% ‒ до 70%. Така неоднорідність негативно впливає на продуктивність і рівномірність дозрівання птиці.
Контроль однорідності починається вже на етапі посадки птиці. У країнах Східної Європи, Центральної та Південно-Східної Азії надмірна щільність посадки ‒ все ще поширена проблема. Перенасичення приміщення птицею призводить до конкуренції за кормові місця: слабші особини не мають доступу до годівниць, тож відстають у розвитку, що негативно позначається на загальній продуктивності стада.
За використання годівлі з підлоги, особливо в разі скупченості, домінантна птиця споживає корм першою, що також погіршує однорідність. Рівномірний розподіл корму площею дає змогу знизити ризик надмірного споживання окремими особинами.
Коли у пташнику овальні чи круглі годівниці, треба стежити, щоб усім курям вистачало місця, особливо в кінцеві періоди вирощування. У разі якщо простору недостатньо, доцільно зменшити кількість птиці для підтримання гомогенності.
Однорідність можна оцінювати за рівномірністю наповнення зоба. Регулярна перевірка цього показника дозволяє вчасно виявити проблеми з доступом до корму. Що рівномірніше наповнені зоби птиці, то кращою буде гомогенність стада.
Негомогенне стадо має суттєві відмінності у розвитку кінцівок, крил і в загальній масі, що небажано для батьківських груп.
Нагадаємо, батьківські стада потребують високої кваліфікації менеджерів.
