Російські військові після початку повномасштабного вторгнення стратили щонайменше 345 українських військовослужбовців, які вже припинили опір і здалися в полон.
Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець наголосив, що йдеться лише про підтверджені випадки, частину яких вдалося зафіксувати на відео.
Дмитро Лубінець озвучив ці дані 12 серпня під час пресконференції в Укрінформі. За словами омбудсмена, від початку повномасштабної війни українська сторона зафіксувала щонайменше 345 випадків убивства та страти військовослужбовців, які виконали всі необхідні умови для здачі в полон.
Лубінець підкреслив, що йдеться саме про українських військових, які вже не брали участі в бойових діях. Вони складали зброю, виходили з піднятими руками або лягали на землю, демонструючи готовність здатися. Після цього, за свідченнями та матеріалами, які є в розпорядженні української сторони, російські військовослужбовці могли перевіряти полонених, а потім розстрілювати їх.
Омбудсмен звернув увагу на особливо цинічний характер таких злочинів. За його словами, зафіксовані випадки свідчать про те, що російські військові іноді вимагали від українських полонених повністю роздягнутися, переконувалися у відсутності зброї, а після цього впритул відкривали вогонь. Такі дії не можуть бути виправдані умовами бойових дій, оскільки люди, які здалися, перебувають під захистом міжнародного гуманітарного права.
Важливо, що цифра у 345 випадків не означає загальну кількість усіх убивств українських військовополонених. Лубінець прямо зазначив, що мова йде лише про встановлені та підтверджені факти. Частина злочинів була зафіксована за допомогою відеоматеріалів, зокрема записів, які дозволяють встановити обставини загибелі українських військових.
Окремо уповноважений Верховної Ради наголосив, що страта військовослужбовця після його здачі в полон є окремим воєнним злочином. Статус військовополоненого передбачає захист від убивства, катувань та іншого жорстокого поводження, тому навмисне знищення людини, яка вже припинила опір, є грубим порушенням норм міжнародного гуманітарного права.
Проблема страт українських полонених є частиною ширшої картини поводження Росії з військовополоненими. За даними ООН, понад 95% опитаних українських військовополонених повідомляли про катування або жорстоке поводження під час перебування в російському полоні.
Українські правозахисні та державні структури неодноразово наголошували, що катування і насильство щодо полонених мають системний характер. У травні 2026 року Лубінець повідомляв про 695 різних форм катувань, які застосовують російські військові до українських полонених. Тоді також ішлося про щонайменше 149 військовополонених, катування яких були підтверджені після верифікації Міжнародним комітетом Червоного Хреста.
Раніше, говорячи про злочини проти українських військовополонених, Лубінець повідомляв про 337 підтверджених страт станом на кінець 2025 року. Нові дані, озвучені 12 серпня, збільшують кількість встановлених випадків до щонайменше 345. Це означає, що навіть за офіційно підтвердженою статистикою кількість таких злочинів продовжує зростати.
Водночас українська сторона наголошує, що реальна кількість злочинів може бути більшою. Підтвердити кожен випадок в умовах війни складно, особливо якщо немає відеозаписів, свідків або можливості провести незалежне дослідження місця події. Тому оприлюднені цифри варто розглядати як мінімальну кількість документально встановлених випадків, а не як остаточний масштаб проблеми.
Фіксація кожного такого злочину має значення не лише для статистики. Матеріали можуть використовуватися під час кримінальних розслідувань, встановлення безпосередніх виконавців та командирів, які могли віддавати накази, а також у міжнародних судових процесах. Україна послідовно домагається того, щоб відповідальні за воєнні злочини не уникнули покарання.
За словами Лубінця, міжнародна спільнота має посилювати тиск на Росію через систематичні порушення прав українських військовополонених. Йдеться не лише про реакцію на окремі випадки, а про необхідність документування всієї системи поводження з полоненими та притягнення винних до відповідальності.
Таким чином, озвучені Дмитром Лубінцем 345 підтверджених страт демонструють масштаб однієї з найтяжчих проблем, пов’язаних із російським полоном. Йдеться про військовослужбовців, які вже склали зброю та припинили бойові дії, але все одно стали жертвами розстрілів. Із огляду на те, що оприлюднена цифра охоплює лише документально підтверджені випадки, українська сторона продовжує збирати докази, щоб встановити повний масштаб злочинів та ідентифікувати всіх причетних до них.
