Колаж
Поки вибори в Україні залишаються виключно гіпотетичною перспективою, окремі представники полтавського політикуму продовжують бити всеукраїнські рекорди з фінансування власного піару. Відкриті дані свідчать про певний феномен: юридично виборчого процесу не існує, проте де-факто в регіоні розгортається дороговартісна і системна рекламна кампанія.
Поки вибори в Україні залишаються виключно гіпотетичною перспективою, окремі представники полтавського політикуму продовжують бити всеукраїнські рекорди з фінансування власного піару. Відкриті дані свідчать про певний феномен: юридично виборчого процесу не існує, проте де-факто в регіоні розгортається дороговартісна і системна рекламна кампанія.
Згідно з дослідженнями відкритих даних компанії Meta, які проводить громадський рух «Чесно», полтавські посадовці впевнено тримають першість за витратами на рекламу в соцмережах.
Ще у 2025 році перший заступник міського голови Полтави Валерій Пархоменко («За Майбутнє») витратив на просування свого блогу близько 1,5 млн гривень. Депутат Полтавської обласної ради та член міськвиконкому Олексій Чепурко («Рідне місто») вклав у рекламу понад 600 тисяч гривень.
У 2026 році тенденція не лише збереглася, а й набула ознак стабільної стратегії. За перше півріччя поточного року Пархоменко витратив на просування власної сторінки ще понад 600 тисяч гривень, а Чепурко — близько 360 тисяч. Показово, що акцент робиться саме на розбудові особистих брендів: політики звітують про цілком буденні муніципальні процеси — ремонти укриттів, толоки, стан доріг та транспорт.
Тривалий час обидва лідери рейтингів уникали публічних пояснень щодо того, навіщо їм потрібна така масована реклама і з яких джерел вона фінансується. Однак після чергової хвилі обговорень перший заступник міського голови Валерій Пархоменко відреагував на закиди, пояснивши свою позицію:
«Чомусь журналісти, які пишуть про це, не звертаються до мене. А відповісти на це я можу наступне: це офіційна сторінка у фейсбуці, і я оплачую пости зі своєї зарплатної картки. У мене немає ботів, які починають розкрутку постів. Щодо того, навіщо я це роблю, то я показую не тільки свою роботу, а й роботу багатьох небайдужих людей, які хочуть бачити Полтаву кращою. Щодо конструктивної критики, то я відкритий до неї. До речі, під час толок будь-яка людина може підійти до мене і висловити критичні речі», — зазначив посадовець.
Натомість Олексій Чепурко наразі продовжує утримуватися від коментарів щодо своїх витрат на піар. Додамо: якщо Чепурко не називав себе кандидатом у міські голови чи депутати, то Пархоменко відкрито заявив про такі плани ще у 2024 році.
Водночас, як зазначає у своєму блозі на «УП» Віка Максимова, аналітикиня Руху ЧЕСНО, кампанія поступово виходить за межі обласного центру. Найбільшим партійним рекламодавцем півріччя в Україні стала регіональна організація «Рідного міста» в Зінькові, на дописи якої депутат облради Андрій Удовиченко витратив близько 200 тисяч гривень.
Раніше політичні банери цієї ж партії були помічені у Миргороді, що свідчить про системну підготовку до розширення впливу в усьому регіоні.
Історичні паралелі: як політика працює під час війни?
Проведення політичних кампаній на тлі збройних конфліктів — явище не нове, проте світова історія демонструє дещо інші підходи до цього питання.
У Великій Британії під час Другої світової війни заплановані на 1940 рік вибори були офіційно скасовані, а політичні сили сформували коаліційний уряд, повернувшись до виборчого процесу лише після перемоги у 1945 році. Схожої практики дотримується Ізраїль, який неодноразово переносив голосування через питання безпеки — від Першої арабо-ізраїльської війни 1948 року до конфліктів останніх років.
Сполучені Штати проводили президентські вибори у 1864 році в розпал Громадянської війни. Однак це був законодавчо визначений процес із чіткими правилами та термінами, де суспільство відкрито обирало вектор розвитку держави.
Полтавський же кейс пропонує абсолютно гібридний формат. Виборів офіційно немає, але інформаційний простір міста перенасичений оплаченими звітами посадовців, які створюють ілюзію повноцінних політичних перегонів.
Замість висновків
Спостерігаючи за цією «банерною» та цифровою активністю, полтавцям залишається лише аналізувати факти. Ситуація, що склалася, породжує низку закономірних питань:
- чому саме зараз, коли дата будь-яких виборів залишається невідомою, сотні тисяч гривень системно вливаються у підтримку особистої впізнаваності посадовців?
- чи дійсно інформування громади про відремонтоване укриття або проведену толоку потребує платного просування у Facebook, навіть якщо воно фінансується з власних зарплат політиків?
- чи не спостерігаємо ми зараз найдорожчий в історії міста фальстарт передвиборчої кампанії, замаскований під щоденну роботу?
Ян ПРУГЛО, «Полтавщина»
