Національна чоловіча збірна
Розігруючий збірної України Олександр Ковляр розповів про розвиток своєї кар’єри. 23-річний захисник поділився своїми думками щодо виступів за національну збірну України, а також розповів про розвиток професійної кар’єри, зокрема нещодавній перехід до складу чорногорського клубу «Будучность», який у сезоні 2025/26 виступатиме в Єврокубку.
Які враження від останнього контрольного матчу проти Хорватії?
– Я вважаю, що це було гарне випробування для нас, як для команди. Це сильна збірна з хорошими гравцями, майже всі їхні лідери брали участь у матчі. Ми намагалися використовувати наші можливості, щоб потренувати наші зв’язки, сети, і я розцінюю цю гру як добрий досвід. Ми змогли відігратися з великого відставання — це важливий фактор. Це, мабуть, найбільше досягнення з цього матчу для нас.
Чи відчуваєш хвилювання, граючи проти таких зірок, як Хезонья, Шарич, Маткович, Сміт?
– Зараз — ні. Це 100%, жодного хвилювання немає, коли я граю проти них. Навпаки, я намагаюся бути на їхньому рівні, якщо можна так сказати. Той самий Сміт гратиме в Єврокубку в цьому сезоні, він грає на тому самому рівні, що і я, тому я не відчуваю жодного хвилювання. Намагаюся грати на рівних чи навіть краще.
Київстар ТВ покаже матчі чоловічої збірної України у пре-кваліфікації чемпіонату світу-2027
Чи змінилися у тебе відчуття, порівнюючи з тим, коли ми грали проти Хорватії в олімпійській пре-кваліфікації в Стамбулі в 2023 році?
– Той матч був два роки тому, я став набагато впевненішим у собі та дорослим гравцем. Я намагався ніколи не дивитися на прізвища гравців, і зараз це навіть легше для мене. Я просто виходжу і граю в баскетбол.
Маріо Хезонья набрав 28 очок. Як вважаєш, чому не вдалося його зупинити?
– Дали йому розігратися в першій чверті. Всі гравці, які були на майданчику, не змогли його зупинити. Якщо такому гравцеві дати відчути гру і дати забити перші два-три кидки, то він з легкістю набере свої очки.
Попереду офіційні матчі проти Швейцарії та Словаччини. Що знаєш про ці команди?
– Я знаю декілька гравців. Звичайно, зараз ми починаємо розбирати суперників. Головне, що в 2025 році ми не маємо думати, що хтось буде грати погано. Баскетбол розвивається, ми маємо поважати всіх суперників, з якими ми гратимемо. Це перше, що ми маємо робити — поважати ці команди.
У тебе був довгий сезон з «Літкабелісом». Наскільки важко було фізично та ментально входити у тренувальний процес зі збірною?
– Фізично я зміг відновитися, адже у мене був місяць відпочинку. Ментально, я вважаю, я не дуже відновився, адже було дуже важко. Ми грали 10 місяців — це був найдовший сезон у моєму житті. Був щільний графік, грали з сильними командами. Перші матчі з Нідерландами були важкуваті, адже мені треба було швидко перемкнутися на баскетбол. Але це частина моєї праці, я готовий до цього. Потрібен лише час, і зараз, коли ми підходимо до офіційних матчів, я вважаю, що я готовий грати на всі 100 відсотків.
Читайте також: Айнарс Багатскіс: Матч проти Хорватії став останнім тестом для нас
Ти пройшов шлях від дебютанта збірної до одного з лідерів команди дуже швидко. Як ти сприймаєш цей статус?
– Я вважаю, що це гарне досягнення для мене, як для молодого гравця. Але я намагаюся не накладати багато тиску на самого себе, і це допомагає мені концентруватися на роботі, задіювати наших гравців і намагатися досягти успіху. Це мій шлях, круто, що я маю цю можливість грати на цьому рівні, маю цю довіру.
Ти впевнений у собі гравець, що також відчувається і в житті. Звідки у тебе ця риса — це з дитинства чи розвинув у собі?
– Можливо, це було з дитинства, але щось змінилося у мені в плані менталітету після чемпіонату Європи U-20, коли ми грали в Чорногорії. Тоді я виступив не дуже добре. Це був перший великий турнір після початку війни, і тоді я зрозумів для себе, що якщо я хочу грати на найвищому рівні в Європі, то маю брати своє. Нічого тобі ніхто не віддасть, все залежить тільки від тебе. Треба показувати це кожного дня своєю працею — всім, що ти робиш, як у повсякденному житті, так і на баскетбольному майданчику. Важливо це усвідомлювати і нашим молодим гравцям: зараз складне становище для нашої країни і також для їхнього шляху в баскетбольному світі. Вони мають розуміти, що кожен гравець, проти якого вони грають на міжнародному рівні, хоче бути на його місці. Я це усвідомлюю і кожного разу намагаюся перенести це відчуття на майданчик.
Наскільки великою мотивацією для тебе є виступ із національною збірною на великому турнірі?
– Це було б велике досягнення для мене. Окей, ми не вийшли на Євробаскет, але наша наступна ціль — вдруге в нашій історії вийти на чемпіонат світу. Побачимо, як складатиметься наше життя, але ми будемо боротися за цей шанс.
В збірній утворилася цікава зв’язка в задній лінії, де ти граєш разом з Іссуфом Саноном. Наскільки вам вдалося знайти хімію, як вважаєш?
– Ми рухаємось у цьому напрямку. Потрібен час, це буде не швидко — це зрозуміло, але ми розуміємо, що від нас багато залежатиме в цій команді, і ми будемо багато працювати, щоб досягти результату разом.
Ти підписав контракт із «Будучністю». Які цілі ставиш перед собою на наступний сезон?
– Наша головна ціль — досягти максимуму. Я вважаю, що ми маємо можливість грати в Єврокубку з цією командою як мінімум у півфіналі. Це буде моя особиста ціль. А в Адріатичній лізі буде гарним результатом, як і в минулому сезоні, вийти у фінал. Хотілося б повторити цей результат, але, як я кажу, в баскетболі ніколи не знаєш, що може трапитися.
Я люблю вигравати. З «Літкабелісом» ми мали багато гарних матчів у Єврокубку і більшість із них програли наприкінці. Зараз я маю більше досвіду і вважаю, що зможу допомогти цій команді здобувати перемоги і досягти позитивного результату в сезоні.
Які для тебе були ключові пріоритети при пошуках нового клубу?
– Як мінімум, я хотів знову грати в Єврокубку або зробити два кроки вперед і перейти до Євроліги. З цим трохи не склалося, на що були різні причини. Я вважаю, що команда, яка грає у великих турнірах, може допомогти сформуватися мені як гравцю, який підходить до топових клубів. Я впевнений, що маю продовжувати працювати. Не хочу зупинятися і за рік-два буду на цьому рівні.
Які команди Євроліги цікавилися тобою?
– Було спілкування з литовським «Жальгірісом», французьким «Парижем». З «Парижем» розмова була дещо серйознішою, але десь не вдалося зійтися в плані нюансів щодо контракту та пропозиції. Це здебільшого не залежало від мене, я мав розмову з тренером, але не хотів чекати ще один місяць. Отримав гарну пропозицію від «Будучності» — це сильна команда, яка грає в хорошій лізі. На мою думку, АВА-ліга цього року увійде до топ-3 європейських чемпіонатів. Я не поспішаю, розумію, що мені треба розвиватися як гравцеві, працювати, бути скромним хлопцем.
Чи є команда, за яку тобі хотілося б пограти в Євролізі?
– Важко виокремити одну команду, адже спочатку треба з чогось розпочати. Але я завжди хотів грати в «Барселоні», в той же час я не відмовлюся грати і в іншій команді Євроліги. Якщо я можу зарекомендувати себе як гравець, який може допомагати команді отримувати користь… Потрібен гарний старт.
Чи є у тебе мотивація потрапити в НБА? Чи є такі думки в тебе в голові?
– Так, є. Але можу сказати на 100%, що мотивація потрапити в Євролігу в мене більша, тому що НБА — це в першу чергу бізнес, хто б що не казав. Але, як я вже казав, життя покаже, що буде, як буде. Тим паче, що зараз НБА хоче створити європейську лігу, і, може, за декілька років вони зв’яжуть європейську та американську ліги. Зараз ми не знаємо, що буде — все розвивається. Хотів би я спробувати себе в НБА? Так, хотів. Але, як ми бачимо, топові гравці Євроліги, які їдуть грати в Америку, як Міцич, грають у команді-аутсайдері, і їм не дають шанс. Окей, можна заробляти гроші, але в Європі зараз бюджети ростуть, і можна отримувати навіть більше, ніж в НБА.
Яка твоя мотивація на наступний сезон?
– Бути терплячим. Працювати і, незважаючи ні на що, йти до своєї мети. Я хочу залишатися самим собою і не втрачати себе — це найголовніше.
Читайте також: В'ячеслав Кравцов: Мої рекорди в збірній — це орієнтир для нового покоління
