Захоплення державних земель, особливо лісів та територій природно-заповідного фонду, залишається нагальною проблемою в Івано-Франківській області. Карпатські ліси постійно стають об’єктом незаконних схем, учасниками яких є не тільки звичайні пройдисвіти та сумнівні фірми, але й місцеві ради.
Яскравими прикладами стали справи у березні 2026 року. Косівська окружна прокуратура повернула майже 1 га заповідної землі Національного природного парку “Гуцульщина” у селі Город, яку місцевий мешканець оформив за підробленим державним актом 1993 року.
А 5 березня 2026 року за позовом Офісу Генерального прокурора суд повернув державі 20 земельних ділянок столітніх буково-ялицевих лісів поблизу Буковеля у селі Поляниця. Ділянки незаконно приватизовані у 2022 році за підробленими документами з метою забудови котеджами та готелями.
Ліси Буковеля
А ще раніше, у лютому 2026-го, Івано-Франківська окружна прокуратура домоглася рішення Господарського суду про повернення 29 га лісового фонду біля села Пороги. Ці землі Солотвинська селищна рада незаконно перевела у комунальну власність ще у 2020 році без погодження з урядом та обласною адміністрацією. Суд визнав дії ради протиправними і повернув ділянки державі в постійне користування Осмолодського лісгоспу.
Казкові землі біля села Пороги
Фіртка вирішила дізнатися повну статистику роботи прокуратури щодо таких випадків і надіслала відповідний журналістський запит до Івано-Франківської обласної прокуратури.
Як ведеться боротьба із захопленням лісів і заповідників: офіційна статистика прокуратури
Згідно зі статтею 131-1 Конституції України, на органи прокуратури покладено три основні функції:
- підтримувати публічне обвинувачення в суді;
- організовувати та здійснювати процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, наглядати за слідчими діями правоохоронців;
- представляти інтереси держави в суді в певних випадках, наприклад, щодо незаконного привласнення лісових ділянок, коли відповідальні лісгоспи демонструють бездіяльність.
Як повідомили Фіртці в Івано-Франківській обласній прокуратурі, за період з 1 січня 2025 року по 16 лютого 2026 року до суду було скеровано 40 позовів про повернення земель лісового фонду у власність держави. Судами на цей момент задоволено 25 позовів. Унаслідок цього державі повернуто 233,05 гектара лісу. Це все – у межах господарського судочинства.
Одночасно за цей період зареєстровано 13 кримінальних проваджень щодо можливого незаконного вилучення земель лісового фонду. До суду скеровано 2 обвинувальні акти щодо 3 осіб.
Так, за самовільне зайняття землі або, як це називають в народі, “рейдерство”, можна сісти (стаття 197-1 Кримінального кодексу України). Якщо захоплення завдало значної шкоди або відбулось на особливо цінних землях (ліси, заповідники, національні парки), особі може загрожувати штраф, пробаційний нагляд, обмеження волі або навіть її позбавлення строком до трьох років – залежно від тяжкості діяння, повторності та наявності будівництва на захопленій ділянці.
Але є і адміністративна відповідальність, яка настає за статтею 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Застосовується у більшості побутових випадків, коли шкода невелика і немає обтяжуючих обставин. Передбачає штраф.
Які схеми захоплення земель, зокрема лісових, помічені в Івано-Франківській області?
Вони базуються на поєднанні корупції місцевих рад, підробки документів і зловживань при реєстрації в Державному земельному кадастрі. Є типовими для Прикарпаття через велику цінність лісових масивів (Карпатський НПП, Буковель тощо). Прокуратура фіксує ці схеми як системні.
Ось основні методи з покроковим описом (на основі судових рішень та матеріалів прокуратури):
1. Схема через незаконні рішення місцевих рад (“комуналізація” державних земель)
Це найпоширеніший спосіб для лісів державного фонду. Етапи:
- Місцева рада (селищна/сільська) ухвалює рішення про включення державних земель (лісового фонду або природно-заповідного) до комунальної власності громади – просто тому, що ділянки “лежать на території громади”.
- Без обов’язкового погодження Кабміну, обласної держадміністрації, користувача землі (лісгоспу чи національного парку) та без зміни меж парку.
- Змінюють цільове призначення ділянки з “лісового фонду” на “землі для ведення селянського господарства” або “рекреаційні”.
- Далі – оренда або приватизація “своїм” особам/фірмам за заниженою ціною.
Приклад: 11 березня 2026 року Верховний Суд України остаточно вирішив земельну справу, яка тягнулася майже 9 років. Йшлося про 10 земельних ділянок загальною площею приблизно 3,67 гектара в селі Татарів (дільниця Винтерівка) Івано-Франківської області.
У 2010 році Татарівська сільська рада вирішила передати ці ділянки у приватну власність звичайним людям – жителям різних міст України (Дніпро, Київ, Львів, Енергодар, Хмільник, Сімферополь та ін.). Комусь дали землю під будівництво будинку, комусь – під особисте селянське господарство. На кожну ділянку видали державні акти про право власності.
Прокурор Івано-Франківської області подав позов до суду, бо ці ділянки насправді знаходяться всередині Карпатського національного природного парку. Вони входять до його території ще з 1980 року, а в 2001 році парк отримав на них офіційний державний акт постійного користування. Тобто земля заповідна, особливо цінна і не могла просто так переходити у приватні руки.
Суди всіх рівнів (районний, апеляційний і Верховний) визнали дії сільської ради незаконними. Сільрада не мала права розпоряджатися цією землею – для заповідних земель таке рішення може приймати тільки Кабінет Міністрів або Верховна Рада України. Землю віддали без вилучення з парку і без потрібних дозволів.
У результаті Верховний Суд 11 березня 2026 року підтвердив: усі державні акти на ці ділянки недійсні. Землю треба повернути державі – Карпатському національному природному парку. Власники втрачають право на ці ділянки.
Простіше кажучи, люди купили (або отримали) землю, яка насправді була заповідною територією парку, і суди вирішили, що природа і держава важливіші за приватну власність у цьому випадку.
З постанови Верховного суду
2. Схема з підробкою старих державних актів (“фальшиві папери 90-х/2000-х”)
Класичний “паперовий” спосіб для заповідних земель чи лісів. Етапи:
- Готують підроблений державний акт на право власності (часто нібито виданий сільрадою у 1993, 2001–2002 або 2004 роках).
- Підробляють рішення виконкому сільради про виділення землі під ОСГ (особисте селянське господарство).
- Замовляють фіктивну технічну документацію (землеустрій).
- Реєструють право в Державному земельному кадастрі (іноді через реєстраторів в іншій області – Сумській, Дніпропетровській тощо).
- Поділяють велику ділянку на десятки дрібних (0,1-0,85 га) і продають/перепродають кілька разів.
3. Схема з “добросовісним набувачем” та корупцією реєстраторів Держгеокадастру
Після підробки або рішення ради землю “відмивають” через перепродажі. Етапи:
- Перший “власник” (підставна особа) швидко продає ділянку 2-3 рази.
- Останній покупець заявляє себе “добросовісним набувачем”: “Я придбав чесно, а що там було до мене – це не моя проблема”.
- Реєстратори Держгеокадастру (або “чорні реєстратори”) вносять дані в кадастр, ігноруючи відсутність лісовпорядкування чи статус парку.
4. Додаткові методи (комбіновані), коли залучені місцеві ради
- Маніпуляції з інвентаризацією земель. Під час перевірки та опису всіх ділянок на території громади землевпорядники або сільська рада навмисно ігнорують офіційні матеріали лісовпорядкування – це спеціальні планово-картографічні документи, які точно показують, де саме проходять межі лісового фонду, які ділянки перебувають в постійному користуванні лісгоспу і належать до земель лісогосподарського призначення.
Унаслідок лісові ділянки “помилково” відносять до іншої категорії – наприклад, до земель сільськогосподарського призначення, запасу громади чи рекреаційних. Після цього рада легко реєструє їх як комунальну власність, змінює цільове призначення і передає під забудову, оренду або приватизацію.
Така маніпуляція можлива через те, що в Державному земельному кадастрі часто відсутні актуальні дані про ліси, а інвентаризація проводиться без обов’язкового узгодження з лісгоспом.
- Маніпуляції з генеральними планами громад (ділянки “раптом” стають “загального користування”). Місцева рада затверджує або вносить зміни до генплану населеного пункту так, щоб ділянки державного лісового фонду або заповідника “раптом” опинилися в межах території громади як землі “загального користування” або “житлової та громадської забудови”. Після цього рада отримує формальне право розпоряджатися ними: видавати дозволи на будівництво, оренду чи приватизацію. Насправді це грубе порушення, бо генеральний план не може змінювати категорію земель без погодження з Кабміном та користувачем лісу.
- Використання земель заповідників під виглядом “самозаліснених” або “рекреаційних”. Ділянки штучно переводять у категорію “самозаліснених земель” (нібито ліс виріс сам по собі) або “земель рекреаційного призначення”. Це робиться для того, щоб обійти заборону на приватизацію та будівництво в межах природно-заповідного фонду. Після зміни категорії ділянки реєструють як приватні або комунальні і починають забудову котеджами, готелями чи туристичними комплексами.
Ці схеми часто поєднуються: місцева рада, підробка, чорний реєстратор. Учасники – посадовці, працівники Держгеокадастру, “земельні” посередники та кінцеві забудовники. Мета – перевести цінні лісові землі під забудову чи вирубку з подальшим продажем.
Прокуратура Івано-Франківської області у 2026 році системно оскаржує такі дії в господарських і цивільних судах, використовуючи негаторні позови та експертизи. Більшість справ виграно на користь держави.
Незважаючи на те, що прокуратура Івано-Франківської області активно працює і вже повернула державі 233 гектари лісу, проблема незаконного захоплення карпатських лісів залишається системною. Місцеві ради, посадовці та “земельні” посередники продовжують використовувати прогалини в законодавстві, маніпуляції з документами та корупційні схеми.
Поки генеральні плани громад, інвентаризації та реєстрація в кадастрі не будуть жорстко узгоджуватися з матеріалами лісовпорядкування та межами природно-заповідного фонду, держава й надалі втрачатиме цінні лісові території. Тому ефективний захист карпатських лісів потребує не лише судових позовів, а й системних змін у законодавстві та посилення контролю за діями місцевої влади.
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
Незаконні рубки на Івано-Франківщині: хто стоїть за знищенням лісів
