Фото – 91-й окремий протитанковий батальйон
0Олександра Мотренко18 липня 2025, 13:07
Старший сержант Борис родом з Полтави, але побратимам відомий під позивним «Джонсон».
Борис третій рік захищає Україну на передовій. Історію воїна розповіли в Полтавському обласному територіальному центрі комплектування за матеріалами 91-го окремого протитанкового батальйону.
«Джонсон» командує відділенням зенітно-кулеметного взводу у складі 91-го окремого протитанкового батальйону та щодня тримає українське небо під контролем.
Борис каже, що сам просився саме на цю позицію. Його головна зброя – важкий кулемет Canik M2, а ще бінокль, прожектор і власні руки, які, як каже боєць, повинні «тримати ритм роботи», коли ворог намагається прорвати оборону.
«Бо шахеди летять на наші дороги, машини, склади, на наших хлопців. І на наших рідних у тилу», – говорить захисник.
День «Джонсона» – це чергування, спека, кілька годин сну та знову небо, яке не можна залишити без захисту. На фронті він із 2022 року, спершу був сапером, згодом став кулеметником. Зізнається, що колись вірив у швидке завершення війни:
«Йшов, думав – до зими впораємось. А ми вже не раз отримували зимову форму. І, можливо, ще не востаннє», – каже «Джонсон».
За час служби Борис навчився терпіння та довірі до побратимів. Особливо запам’ятав слова одного з них: «Якщо я не піду – не піде й сусід». Побратима вже немає, але ці слова звучать для воїна як обов’язок перед іншими.
До війни захисник мав власну справу – торгував інструментами. Після перемоги мріє повернутися до мирної роботи, виростити внучку та нарешті побути поруч із родиною.
Нагадаємо, що штаб-сержанта з Полтавщини нагородили зброєю. Сергій – головний сержант 1 механізованого батальйону 32-ї окремої механізованої бригади. Воїн служить у підрозділі з перших днів його створення.
У лютому 2023 року створили 32-гу окрему механізовану бригаду, яку невдовзі почали називати «Сталевою». Серед тих, хто формував її із самого початку – головний сержант 1-го механізованого батальйону Сергій.
Спираючись на свій досвід, Сергій взявся за навчання сержантського складу, пояснюючи їм головне завдання – роботу з людьми. У 2016 році захисник повернувся з АТО. До повномасштабної війни працював слюсарем на Полтавському гірничо-збагачувальному комбінаті.
ЗМІСТ писав, про те як захисник пережив 10 операцій після поранення на фронті. Володимир Зінченко родом з Лубенського району. Має освіту вчителя трудового навчання, креслення та інформатики.
У січні 2022 року Володимир Зінченко вчергове поїхав до Польщі, а в березні повернувся назад до України, де залишалася уся його родина: дружина, донька, батьки. Практично одразу, не сказавши нічого рідним, пішов до ТЦК та СП і пройшов ВЛК. Чекав виклику майже два місяці, а 6 червня вже поїхав до 199 навчального центру ДШВ, де того ж дня прийняв присягу.
Пройшов 30 днів БЗВП. На двотижневій фаховій підготовці навчився працювати з гарматою, отримав ВОС артилериста десантно-штурмової бригади. Далі воїна зарахували до бойової частини – 46-ї окремої аеромобільної бригади та пройшов два тижні бойового злагодження.
Після повернення з відпустки Володимир Зінченко готувався до бойового виходу. Його завданням було визначити напрямок роботи гармати, розмітити капоніри та підготувати місця для розташування особового складу. Підрозділ працював на відбитій у ворога посадці, де активно діяли ворожі FPV-дрони.
Під час виконання цих робіт він підірвався на протипіхотній міні та отримав тяжкі мінно-вибухові поранення обох ніг і спини. Це сталося 30 серпня 2023 року – у день, коли його донька йшла до школи на перший дзвоник.
Володимир Зінченко
