Про Херсон сьогодні говорять різними мовами — документалістикою, свідченнями, цифрами. Проєкт «Планета Херсон, Або намалюй мені дракона» говорить про нього мовою мистецтва.
Коли місто стає планетою, а дитячі дракони перетворюються на зв’язкових між країнами, народжується історія, яка виходить за межі сцени.
Ця ініціатива об’єднує професійних митців і херсонців, для яких творчість не є професією, але є способом говорити про своє місто під час війни.
Для Херсона це не просто вистава, а спроба зберегти спільну пам’ять, підтримати одне одного та проговорити досвід, який змінив життя тисяч людей.
Про деталі проєкту МОСТу розповіли його автори та учасники.
Агенція АртПоле ініціювала сценічну постановку, присвячену Херсону. Формат поєднує театр, відео, музику й документальні історії у метафоричній формі.
Вистава показує місто очима тих, хто там живе, і тих, хто змушений дивитися на нього здалеку.
«Ми торкаємося всіх подій: окупації, визволення міста, того, що відбувається до сьогодні. Серед наших учасників багато тих, хто пройшов окупацію, втім ми намагаємося не виносити травматичний досвід у центр оповіді», – розповіла директорка агенції Мирослава Ганюшкіна.
Робота над виставою розпочалася у серпні 2025 року за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”. Від початку команда вирішила не залучати херсонців у готовий проєкт, а створювати його разом з ними.
Історії мешканців лягли в основу сценарію, а текст формувався поступово через зустрічі, розмови й поїздки до Херсона.
«Ми хотіли не просто принести сценарій і сказати хто, що читає, а виходячи з їхніх історій, з їхнього бачення створити виставу», – розказала Мирослава.
Команда кілька разів приїжджала до міста, спілкувалася з людьми, слухала їхні спогади та записувала історії. Сценарій написала режисерка Оля Михайлюк.
Усі персонажі мають реальних прототипів, також у виставі є документальна складова, однак вона подана через казкову форму, щоб не травмувати, а підтримати. Автори свідомо не виносять травматичний досвід у центр оповіді.
До професійної команди входять польський саунд-артист Томаш Сікора та музикантка Дана Вінницька, їх участь стала можлива за підтримки Польського Інституту в Києві. Над візуальною частиною працює херсонська художниця Оля Ольшанська.
До проєкту долучилися й краєзнавець Олег Лиховид і волонтерка Марина Крутієнко. Також можуть приєднуватися інші херсонці, які виїхали або нині служать у ЗСУ. Вони працюватимуть дистанційно.
Серед херсонців у проєкті є й три головні героїні: восьмирічні Міля, Ніна та Софія. Саме дитячий погляд допомагає говорити про складні речі метафорично.
Перша робоча назва відсилала до «Маленького принца» і звучала як «Планета Херсон, Або намалюй мені баранця». Згодом у цій історії з’явилися дракони.
Під час роботи над проєктом з’ясувалося, що одна з героїнь вистави робить добрих драконів, які вміють кліпати очима. Потім дізналися, що Софія також створює драконів, кожного особливого за кольором, формою і характером.
«Роблячи своїх драконів, я заспокоююсь», – поділилася Софія.
Пізніше подруга режисерки з Херсона, яка нині живе в Болгарії, показала цих драконів знайомим у США. У відповідь прийшло відео від 10-річного херсонця Артема, який у Сієтлі сумує за рідним містом і також робить драконів, щоправда, з LEGO.
«В якийсь момент я і сама повірила, що в плавнях живуть дракони. Їх ніхто не бачив, але всі знають, що вони там є. І вони захищають наші береги», – поділилася режисерка Оля.
Так баранці поступилися місцем драконам, і вистава набула обрисів: вона розповідає про місто й острови, про втрати й віру, про зруйнований міст і незруйновану надію, про дітей, які ліплять драконів, коли дорослі вчаться бути сміливими.
За словами авторів, класичних декорацій не буде. Простір складатиметься з різних поверхонь, на які проєктуватиметься відео. У ньому з’являться й малюнки Олі Ольшанської, її спогади про Херсон, плавні Дніпра та Антонівський міст.
У березні команда планує генеральну репетицію в Херсоні, після чого вирушить до Тернополя. 24 березня там запланований показ. Частину відео запишуть під час подорожі, а у квітні планують онлайн-показ відеоверсії.
Надалі автори розглядають можливість представити проєкт і в Херсоні. Це живий процес, який продовжує розвиватися разом із людьми.
