У Запоріжжі відкрили виставку абстрактного мистецтва “Транс-Арт 2025”
У Запорізькому обласному художньому музеї відкрили нову виставку, “Транс-Арт 2025”. На презентації побували журналіст і фотограф zprz.city.
В музеї представлений абстрактний живопис Дмитра Ціпунова та ілюстрації воєнного часу з життя кота на ім’я Капець Олександра Бришути (Запоріжжя). Більша частина експозиції – це картини Дмитра Ціпунова, їх 85. Це його третя “персоналка” у художньому музеї, попередні були у 2010 і 2020 роках.
Таку виставку дійсно не можна пропустити. Ми писали, чому варто піти у художній музей на цю виставку та що таке “Транс-Арт”. Якщо коротко – по-перше, абстрактне мистецтво, тим паче такого високого рівня, в Запоріжжі показують нечасто.
По-друге, Дмитро Ціпунов – один зі знакових художників Запоріжжя 1990-х років. Його творчість та діяльність – це, можна сказати, певна епоха в історії запорізького мистецтва, пов’язана, з відкриттям в кінці 1980-х – на початку 1990-х раніше забороненого сучасного мистецтва, зі становленням модернізму у місті. Зокрема, з організацією у художньому музеї виставок серії “Образ. 90–ті”.
А “Транс-Арт” – це група, заснована у 1989 році Дмитром Ціпуновим та Володимиром Маковкіним.
Читайте також: Початок незалежності: з чого починалось сучасне мистецтво у Запоріжжі
Дмитро Ціпунов – єдиний в Запоріжжі художник, який послідовно створює лише абстрактний живопис. Простір його робіт – це чиста безпредметність, світ абстрактних матерій, які не пов’язані з навколишнім світом, з реальністю. Тому митець дає їм абстрактні, не асоціативні назви.
У живопису Ціпунов вирішує композиційні завдання, куди накладається його емоційний стан. Тож, у глядачів є можливість зануритись у простір позитивних емоцій, свободи, медитації та хоча б ненадовго відволіктись від складного сьогодення.
Тож, поспілкуємось с художником – Дмитро Ціпунов дав zprz.city ексклюзивне інтерв’ю.
“Усім говорю, що я трансформатор”
– Дмитре, коли ви почали займатися мистецтвом?
– Ще у студентські часи, рік 1980-й.
– Але ви навчалися у Московському верстатоінструментальному інституті. Як ви полюбили мистецтво?
– Ходив у Москві на виставки, було цікаво. Захотілося малювати! В інституті з моєї ініціативи через інститутський клуб організували ізостудію, де викладала Марія Рубініна.
– Цікаво, на кого ви вивчилися в інституті й чи працювали за фахом?
– На інженера за спеціальністю “машинна технологія обробки металів тиском”. Сім місяців працював на “Дніпроспецсталі”.
– А у кого ви ще навчалися малювання?
– В Запоріжжі у Сергія Рибницького.
За великим рахунком, ми самі дивимося, читаємо та вчимося.
– Ви завжди малювали так, як зараз? У вас не було глечиків і тому подібного?
– У період навчання були й глечики, і пейзажі. І колись у Москві на вулиці ми продавали картини з букетиками, пейзажі й чого тільки не робили.
– А коли ви почали малювати абстрактні картини?
– Напевно, наприкінці 1980-х. З пам’ятних виставок, де я брав участь – Євген Сільський організував у нашому художньому музеї виставку “Авангард-89” (перша в історії міста виставка запорізького сучасного мистецтва. – Ред.). Там у нас була ціла стінка і частину своїх картин я підписав іменем Вови Маковкіна та його дружини, щоб не виглядало, що я в “Транс-Арті” один. Потім у Вови були й свої картини.
Ще до цього була виставка у цирку.
– Завжди вважала, що група “Транс-Арт” вперше виставлялась в “Авангарді-89”.
– Так і є. У цирку ще не був “Транс-Арт”, я брав участь у груповій виставці, яку також організував Євген Сільський. У мене навіть циркачі кілька робіт купили, цікаво було.
– Тобто ваша перша виставка була в цирку? – уточнюю і одночасно вже вигадую назву статті “Запорізький абстракціоніст починав з виставки у цирку”, але ні.
– До цього ще була виставка із рок-клубом у ДК ЗАЗ. Там ми познайомилися із Сергієм Колосовим, який пізніше підтримав “Транс-Арт”.
– В одному з попередніх інтерв’ю ви говорили, що на вашу творчість вплинув і політ у космос.
– Звісно, це був прикол.
– Чудово. А те, що вплинуло враження від картин Кандинського – правда?
– Так, і від картин нефігуративного мистецтва інших художників також. До речі, в Ермітажі бачив, що Кандинський висів на сходах. І ми ще потім сперечалися з Алевтиною Федорівною (Медведєва, головний зберігач художнього музею, а на відкритті виставки вона подарувала Дмитру троянди. – Ред.), коли робили новорічну виставку “Транс-Арту” у фоє музею на сходах, чи можна розвішувати картини на сходах. Я казав, а чому не можна, якщо Кандинський на сходах?
– Плюс до всього у багатьох ваших картин ще й цікава об’ємна фактура (тобто поверхня, що можна оцінити тільки в оригіналі, а не на фото). Що, наприклад, використано для картини “Зустрічний вітер”?
– Просто пляшкові пробки, прикручені з іншого боку саморізами. Хоча не просто пробки – від них ідуть дві тіні, намальовані. А якщо увімкнути світло, то з’явиться третя тінь – зустрічний вітер.
До речі, “Зустрічний вітер” – одна з кількох робіт виставки, які в музеї раніше не показував, вони були лише у галереї Баранника у 2013 році. Ми тільки-но відкрили мою виставку і тут почалася революція Гідності. І народ перестав ходити на виставку, бо всі припали до спостереження за процесом.
– Що вас надихає на створення картин?
– Усім говорю, що я трансформатор. Воно падає саме, це на рівні підсвідомості, а я лише роблю невеликі замальовки, ескізи і потім вибираю те, що мені зараз подобається, та розмальовую на великому полотні. Я до цього вже звик і роблю несвідомо, як дихаю.
– А ви завжди робите маленькі ескізи, а потім переводите їх у великий формат?
– Можна сказати завжди.
– Музика допомагає творити?
– Зараз я музику взагалі не слухаю, а раніше вона була тлом і заглушала випадкові вуличні звуки.
– Як змінилась ваша творчість після 24 лютого 2022 року?
– Я практично нічого намалювати не можу, досі. Декілька картин я написав, але це не таке відчуття, як раніше. Треба із себе щось вичавлювати. На виставці є п’ять моїх робіт, створених у 2022-2025 роки.
Тут кричати хочеться, все болить, а я квадратики складаю. Єдине, що в мене з’явився слоник у камуфляжі, написав його навесні чи на початку літа 2022 року.
– Розумію… Про слонів, точніше, про їхні умовні постаті – коли вони з’явилися на ваших картинах?
– У 2009 році. У мене був маленький ескіз. У великому форматі почав робити слонів на симпозіумі сучасного мистецтва “Бирючий”, у якому я брав участь. Але тоді їх не доробив, забрав полотно із собою, а вдома розфарбував. І пішли слони.
– Вони щось символізують?
– На моїй виставці в художньому музеї 2020 року в рамочці була “Теорія суму”: “Коли я сумую вранці, а може, то я не сумую, а може просто поряд пробігла череда слонів”.
Полюбити абстрактне мистецтво
– За що ви любите абстрактне мистецтво?
– Бо тут немає словесної основи. Наприклад, якщо ми розглядатимемо якусь “Бояриню Морозову”, то спочатку пишеться сценарій – тут бояриня, тут ще щось. А в абстрактному мистецтві цього нема. Кожен глядач може тут придумати сам собі якесь пояснення та творити.
На мій погляд, для глядача це більш відкрите мистецтво, воно не прив’язане до якогось сценарію, я йому нічого не нав’язую, а тільки натякаю. Тому запитувати “Що ви хотіли сказати цією картиною, Ципунов?” марно.
– Що порадите глядачам, які кажуть, що не розуміють абстрактне мистецтво – як його полюбити?
– Книжки читати.
– Ось ви одразу лякаєте людей книжками. Але абстрактне мистецтво для глядачів – це більше сфера чистих емоцій, аніж знань. Я, як мистецтвознавець, навпаки раджу в такій ситуації нічого спеціального не читати, а відключати мозок і неупереджено дивитися.
– Або слухати музику в собі.
Питання від інших журналістів
– Чи замовляють вам картини?
– Останнім часом ні. І я дуже мало спілкуюсь. В мене в телефоні список спілкувань 20.
З пресрелізу художнього музею:
“Живопис Дмитра Ціпунова дуже по-різному хвилює глядача: раціональністю із явним впливом Казиміра Малевича (більшість “Композицій” і “Орнаментів”), вивільненням духовної енергії кольору, як в абстрактному експресіонізмі Василя Кандинського (“Завжди”, деякі “Маленькі композиції” та інші), кольоровими ритмами, що зачаровують, співзвучними із творами Піта Мондріана (Мої квадрати”). На виставці немає жодного твору з негативним емоційним впливом, що виразно характеризує вдачу митця”.
В даному контексті я б ще згадала про періодичність узорів Мауріца Корнеліса Ешера. На що сам художник відповідає:
“Уявляєте, скільки я надивився за своє життя каталогів, виставок. І якщо щось трапляється, як у когось, то це не означає, що я роблю це усвідомлено”.
…Взагалі на відкритті виставки “Транс-Арт 2025” наукові співробітники художнього музею хвалили роботи Дмитра Ціпунова і в цілому високо оцінили його творчість.
Приходьте у художній музей!
Виставка “Транс-арт 2025” працюватиме у художньому музеї близько місяця.
Художній музей відкритий для відвідувачів з вівторка по неділю з 10.00 до 17.00.
Адреса: вул. Незалежної України, 76-Б (зупинка транспорту “ТЦ “Україна”).
Вхідний квиток 40 грн, пільговий – 25 грн.
Телефон музею для довідок 067-168-87-33.
Ми писали, як цікаво провести перші травневі дні у Запоріжжі – афіша культурних подій.
Фото Вячеслава Лавринця
