Україна за останні місяці продемонструвала Сполученим Штатам, що має власні важелі впливу на перебіг війни з Росією.
Масштабна кампанія далекобійних ударів по російській території, військових підприємствах, нафтопереробній інфраструктурі, ППО та логістиці стала одним із факторів, які змінили оцінку можливостей Києва у Вашингтоні та позначилися на риториці президента США Дональда Трампа щодо Володимира Зеленського. Про це пише Associated Press, матеріал якого переказує Korrespondent.net.
Ще не так давно позиція Трампа щодо переговорних можливостей України була принципово іншою. Після резонансної зустрічі із Зеленським в Овальному кабінеті у лютому 2025 року американський президент заявляв, що Київ перебуває у складному становищі та нібито не має достатньо сильних «карт» для переговорів. Після тієї зустрічі українська делегація залишила Білий дім, а Сполучені Штати тимчасово призупинили обмін розвідувальною інформацією з Україною.
У наступні місяці Вашингтон демонстрував готовність шукати шляхи домовленостей безпосередньо з Москвою. Києву при цьому пропонувалися варіанти завершення війни, які передбачали територіальні поступки. Однак подальший розвиток подій показав, що Україна має можливість створювати для Росії серйозні проблеми не лише на лінії фронту, а й далеко за межами окупованих територій.
Одним із головних інструментів стала системна кампанія далекобійних ударів. Українські сили почали регулярно уражати об’єкти російської військової та енергетичної інфраструктури, зокрема нафтопереробні заводи, військові підприємства, комплекси протиповітряної оборони та логістичні вузли. Окремі операції з використанням безпілотників дозволили завдавати ударів по російських бомбардувальниках, вартість яких оцінюється у сотні мільйонів доларів.
За даними моніторингової організації ACLED, у липні кількість українських далекобійних атак була приблизно утричі більшою, ніж у січні. Така інтенсивність змусила російську сторону розосереджувати та посилювати засоби ППО, намагаючись захистити стратегічні об’єкти на значній території країни. Для Москви це означає необхідність витрачати додаткові ресурси на прикриття тилової інфраструктури, яка раніше вважалася відносно захищеною.
Українські удари також продовжуються по російських військових об’єктах та логістичних маршрутах в окупованому Криму. Таким чином, Київ демонструє здатність створювати загрози російським військам не тільки безпосередньо на фронті, а й на значній глибині території, яку Москва вважала своїм стратегічним тилом.
Саме цей фактор, на думку Associated Press, став одним із елементів, які продемонстрували Вашингтону спроможність України завдавати Росії відчутної шкоди. Йдеться не про автоматичну зміну американської політики, а про поступову трансформацію уявлення про співвідношення можливостей Києва та Москви.
Показовим сигналом стала й зміна публічної риторики Трампа. На липневому саміті НАТО американський президент уже називав Зеленського «дуже ефективним» у війні, а його оцінки українського лідера стали помітно позитивнішими порівняно з періодом після конфліктної зустрічі у Вашингтоні. У матеріалі AP це розглядається в контексті загальної зміни відносин між Києвом і Вашингтоном.
Під час обговорення можливого нового раунду переговорів порушувалося й питання місця їхнього проведення. Коли пролунала пропозиція щодо Москви, Зеленський із гумором відреагував на такий варіант, зауваживши, що перебувати там може бути небезпечно через велику кількість українських дронів у повітрі. Ця репліка стала символічною на тлі самої зміни характеру війни, адже українські далекобійні засоби дедалі частіше створюють загрозу російським об’єктам на значній відстані від фронту.
Водночас Москва не залишила українську кампанію без відповіді. Росія продовжила та посилила повітряні атаки по українських містах, що створює для Києва додаткове навантаження на систему ППО. Однією з ключових проблем залишається дефіцит американських ракет-перехоплювачів для комплексів Patriot, необхідних для захисту міст та критично важливої інфраструктури від російських ракетних ударів.
За даними ООН, лише за перші шість місяців року в Україні загинули 1396 цивільних. На тлі продовження російських атак Київ змушений одночасно розвивати наступальні можливості та зміцнювати захист власної території, що робить питання західної військової допомоги критично важливим.
Україна при цьому робить ставку не тільки на озброєння, отримане від партнерів. На тлі ризиків скорочення західної допомоги Київ прискорив розвиток власного оборонного виробництва. Українські підприємства скорочують терміни створення нових зразків зброї та нарощують виробництво далекобійних засобів ураження. Це дозволяє поступово зменшувати залежність від окремих видів іноземної зброї та одночасно збільшувати кількість засобів, здатних впливати на російський тил.
Старший науковий співробітник RUSI Джек Вотлінг вважає, що українська стратегія спрямована на послаблення здатності Росії вести тривалу війну. Логіка такого підходу полягає у системному тиску на військову, енергетичну та логістичну інфраструктуру РФ, що потенційно має збільшувати для Москви ціну продовження агресії. Водночас результативність цієї стратегії залежатиме від здатності України долати російську ППО, підтримувати темп виробництва далекобійної зброї та зберігати стабільну фінансову і військову підтримку європейських партнерів.
Окремим фактором залишається ситуація з Patriot. Раніше повідомлялося, що американські виробники виступали проти передачі Україні ліцензії на виробництво ракет-перехоплювачів, побоюючись, що українські підприємства зможуть виробляти їх швидше та дешевше. Для Києва це питання має стратегічне значення, адже одночасно йдеться про захист українських міст і про можливість розбудови власної технологічної бази для протиповітряної оборони.
Таким чином, головна зміна полягає не лише у кількості українських ударів по Росії. Київ демонструє Вашингтону здатність самостійно створювати для Москви військові та економічні проблеми, змушувати її перекидати ресурси на захист тилу і ставити під загрозу об’єкти, які раніше перебували далеко від безпосередньої зони бойових дій. Саме ці можливості, на думку AP, стали однією з причин зміни сприйняття України у Вашингтоні.
У цьому контексті слова про «карти» набувають іншого значення. Йдеться не про одну конкретну зброю чи окрему військову операцію, а про сукупність можливостей України — далекобійні удари, розвиток власного оборонного виробництва, здатність уражати російську інфраструктуру та змушувати Кремль витрачати дедалі більше ресурсів на захист власної території. Водночас ці можливості не скасовують проблем із ППО, фінансуванням і залежністю від підтримки партнерів.
Для Дональда Трампа така ситуація означає, що переговорна позиція Києва вже не виглядає так само, як на початку його нинішнього підходу до війни. Україна продемонструвала, що здатна впливати на ціну війни для Росії та створювати військові ризики далеко за межами фронту. А отже, питання про те, хто саме має сильніші переговорні позиції, дедалі більше залежить не лише від карти окупованих територій, а й від здатності сторін завдавати противнику системної шкоди.
