В Івано-Франківську в Архікатедральному і Митрополичому соборі Воскресіння Христового виставили Плащаницю (ФОТО)

«Коли в гробі новому за всіх поклався Ти, всіх Визволителю, то ад — наруга всіх, побачивши Тебе, вжахнувся; кайдани порвалися, ворота поламалися, гроби відкрилися, мертві повставали. Тоді й Адам з подякою радісно кликнув до Тебе: Слава приниженню Твоєму, Людинолюбче!».

Під слова таких стихир Великої Вечірні десятого квітня в Івано-Франківську, в Архікатедральному і Митрополичому соборі Воскресіння Христового відбулося виставлення Плащаниці, що знаменує поховання Ісуса Христа у гробі.

Про це повідомили в Івано-Франківській архієпархії УГКЦ, передає Фіртка.

Як і кожного року, особливе моління Страсної п’ятниці — Великі Царські часи та Велику Вечірню з винесенням Плащаниці — очолив архієпископ і митрополит Івано-Франківський владика Володимир Війтишин у співслужінні владики Миколи Семенишина, єпископа-помічника Івано-Франківської архієпархії УГКЦ, духовенства Архікатедрального собору й отців проводу Івано-Франківської духовної семінарії ім. свщмч. Йосафата.

Вказують, що до Архікатедрального собору прибули численні парафіяни та гості храму, діти, молодь, семінаристи. Молитовним співом богослужіння супроводжував семінарійний хор «Благовіст».

Під час обходу святині духовенство процесійною ходою несло Плащаницю, а за ними з сумом слідували люди, вшановуючи Пречисте Тіло Господнє.

Довідково про обряд покладення Плащаниці:

Почитання святої Плащаниці в XVII-XVIII ст. стає загальною практикою і звичаєм усієї Східної Церкви. Обряд виносу й покладення Плащаниці, за Типиком о. І. Дольницького, відбувався у катедральних церквах Галичини так: на Вечірні Великої п’ятниці, під час співу стихири на стиховні «Тебе одіющагося світом яко ризою…», був обхід довкола церкви з плащаницею, яку несли за чотири кінці священники або старші парафіяни.

Після обходу плащаницю клали на окремий до того приготований стіл посередині церкви. При кінці вечірні в часі трикратного співу «Благообразний Йосиф…» усі на колінах приступали до святої плащаниці й побожно її цілували. Божий гріб був прикрашений квітами й лампадами, а за ним стояв хрест без Розп’яття з обрусом на його перехресті.

Отець Ісидор Дольницький згадує також, що у Галичині, був звичай при обході з Плащаницею нести і Святі Тайни, що їх відтак ставили для почитання або на Божому гробі, або на престолі. Він зауважує, що цей звичай узято від латинської Церкви. Звичай виставляти Святі Тайни при Плащаниці є цілком несумісний ні з духом Великої п’ятниці, ні з духом Східної Церкви. Свята Плащаниця є якраз символом Ісуса Христа в гробі, тому тут немає місця на прилюдне почитання Святих Тайн. Західна Церква у Велику п’ятницю подекуди усуває Святі Тайни з кивота та лишає його відчиненим на знак, що там нема Христа, бо Він у гробі.

Типик А. Микити каже, що на Закарпатті при обході з Плащаницею сам священник несе її на своїх плечах і тримає її двома руками на голові, а другий її кінець піддержує двоє людей. Обхід буває тільки один раз.

На сході України у Велику п’ятницю на Вечірні при співі «Благообразний Йосиф» тільки виносять святу плащаницю на середину церкви, а сам обхід з плащаницею відбувається при великому славослов’ї на Утрені Великої суботи.

Під час обходу священник несе святу Плащаницю на своїй голові і під нею ще тримає Євангеліє, яке відтак кладуть на Плащаницю при Божому гробі. Святу Плащаницю, буває, виставляють для почитання аж до Воскресної Утрені. Перед Утренею, після відправи Надгробного, Плащаницю заносять до святилища і кладуть на престіл.

Нема окремого припису, де треба ставити святу Плащаницю у воскресному часі. Одні церкви тримають її на престолі до Томиної неділі, а відтак поміщають за престолом на стіні над горним сідалищем. В інших церквах Плащаниця стоїть на престолі до неділі Мироносиць.

У прикарпатських храмах Плащаниця лежить на престолі аж до віддання празника Пасхи, тобто 40 днів, на знак Христового 40-денного перебування на землі після свого Воскресіння.

У нашому народі свята Плащаниця користується великим почитанням і любов’ю. Загал наших вірних дотримується у Велику п’ятницю повного посту і приступає натще до святої Плащаниці, наче до Святого Причастя.

До неї приходять не інакше, як на колінах і то часто аж від вхідних дверей церкви. Коло Божого гробу, зазвичай, стоїть почесна сторожа наших молодіжних і старших організацій, подекуди навіть цілу ніч з Великої п’ятниці на Велику суботу.

«Поклоніння святій Плащаниці і її цілування для наших вірних — це справді глибоке духовне переживання і нагода відновити свою віру в Христа й любов до Господа, що з любови до нас умер на Хресті», — кажуть в Івано-Франківській архієпархії УГКЦ.