Віталій та Катерина Семенюк знайшли один одного завдяки комбінату
У 2004 році Віталій та Катерина, тоді ще незнайомці один для одного, розпочали свою роботу на комбінаті: Віталій – у цеху гарячої прокатки, Катерина – у мартенівському. Саме на підприємстві їх дві долі перетнулися, щоб згодом стати однією спільною.
Доленосною стала… поїздка на корпоративному автобусі. Віталій запропонував Катерині присісти поруч із ним. Ця простий жест уваги став початком знайомства та дружнього спілкування. З часом вони почали впізнавати одне одного краще, і вже незабаром у них зав’язалися стосунки, які тривають і досі.
Особлива риса родини Семенюк – вони завжди разом. Коли з’явилася вакансія у підрозділі чоловіка, Катерина перейшла працювати посадчиком металу у ЦГП. Відтоді вони працюють буквально за п’ятдесят метрів один від одного і в одній зміні, тож і на роботу, і додому – завжди разом.
«Коли я тільки починала працювати у ЦГП, усе було нове й складне. Але Віталій завжди підтримував, а досвідченіші колеги навчали, підказували та допомагали. Сьогодні я вже наставник для молодих фахівців, і це все – завдяки великій підтримці мого коханого», – розповідає Катерина.
Молода пара виховує десятирічну донечку Софію. Вільний час вони проводять активно: рибалять, влаштовують собі походи в палатками і просто насолоджуються родинним дозвіллям на природі.
«Ми дуже полюбляємо активний відпочинок. Рибалка – наша родинна традиція. Ми навіть беремо участь у турнірах зі спортивної риболовлі, зокрема тих, що організовує Запоріжсталь. Перемогами не похизуємося, але це завжди круто проведений час з родиною та однодумцями! Щойно потеплішає, знову розпочнемо сезон. У доньки вже є своя вудка! Таке у нас спільне родинне хобі», – ділиться Віталій
Головне правило родини Семенюк – у будь-якій ситуації і за будь-яких обставин завжди допомагати та підтримувати одне одного.
«Щоб ми не робили, все робимо разом. Ми партнери і разом відповідаємо за побут, дозвілля, стосунки, настрій та атмосферу в родині. Ніхто з нас не залишається сам-на-сам із проблемами чи негараздами», – додають Катерина та Віталій.
У такі дні, як 14 лютого, коли відзначають День закоханих, вони не влаштовують особливих урочистостей, а просто приділяють час один одному: виходять на побачення або проводять день разом, насолоджуючись простими, але важливими миттєвостями. Бо кохання – це не про один день на рік, а про міцні надійні стосунки щодня, на роки, без перерв.
Раніше ми розповідали, як на Запоріжсталі народилася і молода родина Тетяни та Дмитра Кленцар. Дмитро – машиніст тепловоза на станції «Мартен», долучився до команди комбінату після початку війни у 2014 році, переїхавши з Донеччини до Запоріжжя. А Тетяна працевлаштувалася на Запоріжсталь ще 10 років тому за порадою близьких.
