Провідна актриса запорізького театру імені Магара поділилась з нашими читачами цікавими подробицями до свого ювілею
Нещодавню прем’єру французької пікантної комедії “О-ля-ля! або Рандеву під рогами” Марка Камолетті у Запорізькому академічному обласному українському музично-драматичному театрі імені Магара присвятили ювілею провідної актриси, народної артистки України Оксани Туріянської, яка грає там одну з головних ролей.
Читайте також: “Ми досить непогано тримаємо культурний фронт”: які прем’єри готують в головному театрі Запорізької області
Оксана Туріянська – з відомої акторської родини Смоліів, її батьки багато років віддали театру імені Магара. Й сама Оксана працювала тільки у цьому театрі.
2 лютого актрисі виповнилося 60 років. Після прем’єри “О-ля-ля! або Рандеву під рогами” журналістка zprz.city поспілкувалась з Оксаною Туріянською у неї в театральній гримерці.
“Рада, що до ювілею вийшла ще одна вистава, яка буде улюбленою”:
Оксана Туріянська згадує:
– У 1988 році закінчила Харківський інститут мистецтв, майстерня народного артиста СРСР Леся Сердюка і одразу прийшла в театр імені Магара.
– Тому, що тут працювали батьки?
– І тому, що батьки. І тому, що запросили. Главреж і директор театру Магара приїздили дивитись наші дипломні спектаклі – тоді Король і Захаревич – і запросили мене і двох хлопців, але вони поїхали в інші театри.
– Яка у вас була перша роль?
– Це був ввод у казку “Червоненька квіточка”, грала Альонушку. Мій батько (Іван Смолій. – Ред.) був відповідальний за цю виставу. І за три репетиції ми поїхали на виїзд грати.
А перша роль від початку читки й до кінця – Лялька в “Інтердівчинці”. А потім було багато великих ролей.
Взагалі вперше я вийшла на сцену театра Магара, тоді – Щорса, у п’ять років. Ми з Олею Сумською були призначені на одну роль у виставі “Дженні Герхард” (її батьки в той час працювали у театрі імені Магара. – Ред.) – на роль доньки Дженні Герхард. Там було три чи чотири епізоди. Але грала тільки я.
Після цього в дитинстві ще були вистави. Не пам’ятаю назву, щось про Переяславську раду, ми там біженців з України грали. Ще був ювілейний вечір народного артиста УРСР Аркадія Трощановського. В одній зі сцен він грав Леніна, а я – дівчину, яка до нього приходить. Він дає їй малювати, хліба дає. Була така смішна історія. Я мала прийти в розірваному платті. Але я заявила, що в розірваному платті на сцену не вийду. Прийшлося зашивати, бо я відмовлялась виходити (сміється). Мені було п’ять чи шість років.
– А які ваші улюблені або знакові ролі?
– В мене багато улюблених. Знакові: Ніна у “Маскараді”, Марта-Ізабелла “Дерева помирають стоячи” – дуже хотіла зіграти цю героїню, ще коли навчалась, вистава вже йшла у нашому театрі. А потім були Анна в “Украденому щасті”, Анна Кареніна, Джулія у “Театрі”, леді Гамільтон, Агафія Тихонівна в “Одруженні” по Гоголю – це все були улюблені ролі.
“Украдене щастя” ми поставили у 1996 році на Малій сцені, на трьох. Потім відбувся театральний фестиваль-конкурс Придніпров’я “Січеславна” і вперше була нагорода для молоді “Надія Січеславни”. Як молода актриса я отримала за роль Анни першу премію.
– Яка улюблена роль з тих, що граєте зараз?
– Під час повномасштабної війни багато вистав відійшли, тому, що актори поїхали. Залишилась вистава “Четверо в одній спальні” французського драматурга Марка Камолетті, яку обожнюю. Граємо цю виставу більше 10 років, у нас там гарний колектив. Думаю, що й вистава “О-ля-ля! або Рандеву під рогами” буде такою ж улюбленою, бо це комедія того ж автора.
– Як вам працювалось над роллю у прем’єрі “О-ля-ля! або Рандеву під рогами”?
– Цю роль я давно хотіла зіграти, ми планували ще п’ять або шість років тому. Але – ковід, потім повномасштабна віна.
Працювалося з режисером Олександром Варуном дуже цікаво. (Виставу ставив запрошений режисер, заслужений діяч мистецтв України Олександр Варун з міста Дніпро. . – Ред.). Він ставив у нас “Шерлока у спідниці” (у 2017 році. – Ред.). Ми спеціально його запросили і з задоволенням з ним працювали. З ним весело, гарно, легко.
– Питання до ювілею – який найнесподіваніший подарунок був від шанувальників?
– Коли ми грали виставу “Дім Бернарди Альби”, де я грала молодшу доньку Аделу, то ще не було прийнято дарувати акторам щось, окрім квітів. А один із глядачів виніс і подарував мені іграшку – ведмедика. Це був найнезвичайніший, несподіваний для мене подарунок.
У нас є театральний шанувальник Дмитро, по-моєму, його багато хто знає. Він дарував своїм улюблений артистам каблучки – дві театральні маски. Подарував і мені. А потім на мій ювілейний вечір, здається мені було 50, зробив комплект – каблучка і сережки.
– А найнезвичайніший подарунок на день народження від чоловіка?
– Картина. Це було дуже несподівано. Чоловік замовив величезний портрет з моєї фотографії з вистави “1830” за романом Стендаля “Червоне і Чорне” . І заніс його мені вранці, привітав. Картина висіть у нас вдома.
– Знаю, що у вас є донька. Скільки їй років, чи пошла вона по театральній лінії?
– Донці 22 роки, зараз вона за кордоном. Вона одразу сказала, що не хоче в акторську професію, не хоче бути залежною. Вона менеджер.
– Які у вас відчуття з приводу ювілею, віку?
– Ніякі. Мене це не лякало, я спокійно до цього підійшла. Дуже рада, що до ювілею вийшла ще одна вистава, яка, сподіваюсь, буде улюбленою.
Ролі Оксани Туріянської в діючому репертуарі
- “Зілля” О. Кобилянської, інсценізація В. Денисенка – ІВАНИХА ДУБИХА
- “Шлях додому” І. Тура – АНТОНІНА ВОЙТИХІВНА
- “Четверо в одній спальні” М. Камолетті – ЖАКЛІН
- “Гетьман Мазепа” Б. Лепкого – ЛЮБОВ ФЕДОРІВНА
- “Смак життя” Ф.Строппеля – САНДІ
- “Божевільна комедія” Е.Скарпетта за п’єсою «Будинок для божевільних» – КОНЧЕТТА
- “Мауглі” Р.Кіплінга, інсценізація Т.Лещової – БАГІРА
Також Оксана Туріянська грала у фільмах: «Операція «Контракт» – Лільок, серіал «Слід» – Антоніна.
Довідка
Оксана Туріянська – народна артистка України. У 1988 році закінчила Харківський інституту мистецтв імені Котляревського, спеціальність “Актриса драматичного театру і кіно”.
У театрі імені Магара працює з 1988 року. У 2001-2006 роках була викладачкою акторської майстерності і сценічної мови в Запорізькому національному університеті, на кафедрі акторської майстерності. У 1998-2003 роках – викладачкою акторської майстерності і сценічної мови в музичному училищі імені Майбороди, на факультеті театрального мистецтва.
Читайте також: На цьому тижні запорізькі театри покажуть вистави у Центрах культурних подій
Творчі досягнення Оксани Туріянської відзначені високими професійними нагородами й званнями: вона – заслужена артистка України (2001), народна артистка України (2012), лауреатка престижних театральних фестивалів і премій, зокрема «Січеславни» в номінації «Найкраща жіноча роль», «Надії Січеславни», міжнародного фестивалю «Добрий театр», обласної премії за внесок у розвиток культури Запорізького краю.
Ми писали, чи звільнився актор Євген Козьмик з театру імені Магара: вимушений був переїхати з тваринами в іншу область.
Фото автора, Вячеслава Лавринця, з сайта театру імені Магара, зі сторінки Оксани Туріянської у фейсбуці
