Чи все так погано в українському волейболі? Чи є промінець надії?
2-го травня український волейбольний простір підірвала новина – шестеро лідерів збірної України відмовилися приїхати в розташування збірної, яку очолив новий тренер зі світовим іменем Рауль Лосано. Пізніше до цієї шістки приєдналося ще троє основних гравців.
Першою реакцією був шок! І це м’яко кажучи. Для мене, хто писав про волейбол цілий рік (46 волейбольних постів з червня 2023-го), це було трагедією. Розписувати подробиці конфлікту в даному пості не бачу сенсу. Це вже зробила редакція Трибуни постом Дмитра Клименка та колонкою Андрія Сеньківа, а також мегафлеймові обговорення під відповідними новинами (благо, волейбольний розділ Трибуни оживає на скандалах).
Хотілося просто сказати «та ну вас всіх» і більше ніколи не писати про волейбол. Але заспокоївшись і все зваживши, я зрозумів такі три речі:
- Волейбол як вид спорту вищий за окремих індивідуальностей – гравців чи функціонерів;
- Я дуже хочу вболівати за команду, яку все-таки вдалося зібрати. Причому, як ніколи! І цю думку поділяють багато користувачів. Бо збірна України – це головна команда країни! У будь-якому складі і за будь-яких обставин;
- Покинувши писати про волейбол, я просто підвів би людей, спільноту, яку збирали по крупинам і витягували на дискусію. Як виявилося, у нас досить багато людей цікавиться волейболом і українськими справами у ньому, просто їх треба постійно «тримати в тонусі». Словом, не захотів бути слабаком, і буду продовжувати писати про волейбол, нехай поки може і не «завдяки», а «всупереч».
Даний пост хочу написати виключно зі спортивної сторони. З аналізом турніру, нашими шансами в ньому, розбором складу і перспективами потрапляння в Лігу націй. Тому, поїхали!
—————————————————
29-го червня 2023-го року збірна України програла Туреччині ключовий півфінал Кубку претендентів за вихід до Ліги націй з рахунком 2-3. Омріяний результат був максимально близько. В той момент була лише одна думка – ми можемо! Тож аби вже скоріше спробувати пройти цей шлях наступного року.
На той момент український волейбол здавався взірцем адекватності і професійності. То вже пізніше були скандали в таборі збірної, відсторонення Віталія Щиткова, непевні по грі, але задовільні по результату чемпіонат Європи на кваліфікація на Олімпіаду.
Клубний сезон додавав оптимізму (хто ж знав, що все так закінчиться). Олег Плотницький з «Перуджею» нарешті став чемпіоном найсильнішої ліги світу. Юрій Семенюк з «Проєкт Варшава»завоював бронзу у топовій Польщі. Тимофій Полуян наробив шуму в Європі та Греції з «Мілоном». Львівські «Барком-Кажани» остаточно обжилися у польській Плюс-лізі і до останнього боролися за плей-оф. А наш «Прометей» непогано увірвався в єврокубки, а також знову влаштував чудову зарубу з «Епіцентр-Подолянами» у фіналі української Суперліги.
А тут у лютому ще прийшла чудова новина від FIVB.
Розширення Ліги націй
Ліга націй – це комерційний і рейтинговий турнір для найкращих збірних світу. Простими словами, щорічний чемпіонат світу. І всі волейбольні вболівальники України мріють бачити свою збірну там. Ліга націй за своєю престижністю поступається лише чемпіонату світу та Олімпійським іграм (і то не набагато), і йде попереду чемпіонату Європи. Крутий турнір!
Так от, цьогоріч Ліга націй розширюється на два місця. Точніше, розширюється з 2025-го року, але путівки розігруються цього літа.
Одне місце дістанеться переможцю Кубка претендентів. Причому, цього року сюди не опускатиметься найгірша команда із Ліги націй, тож не може бути в потенційних суперниках німців, кубинців чи турків, з якими ми маємо перманентні проблеми. Минулорічна команда була б першим претендентом на завоювання путівки таким шляхом.
Друга путівка дістанеться кращій команді із світового рейтингу на кінець сезону, яка ще не виступає в Лізі націй. Такою наразі є саме Україна.
Більше того, скасовуються статуси «core» та «contender», а значить із Ліги націй вилітатимуть виключно за спортивним принципом і, скажімо, Іран чи Німеччина вже не матимуть «броню».
Нам просто піднесли на блюдечку солодку булочку, ще й вишенку згори поклали. Гріх не користатися таким шансом!
Золота ліга
Боротьба за Лігу націй починається із Золотої ліги (Євроліги).
Золота ліга (або Євроліга) – це третьосортний турнір із тих, що мають рейтинговий статус (враховуються у світовому рейтингу). Ранжир турнірів від FIVB такий:
- Олімпійські ігри – коефіцієнт 50 (при обрахунку рейтингу зароблені бали домножають на цей коефіцієнт)
- Чемпіонат світу – 45
- Ліга націй – 40
- Чемпіонат Європи, відбори до ОІ або ЧС – 35
- Кубок претендентів – 20
- Відбір до ЧЄ – 17,5
- Золота ліга – 10
Як бачимо, Золота ліга ціниться в 4 (!) рази менше, ніж Ліга націй. Це як порівняти Лігу чемпіонів і Лігу конференцій у футболі.
В Євролізі беруть участь всі європейські збірні, які не потрапили до Ліги націй.
У цьому році і даний турнір зазнав значних змін. Якщо минулоріч команди ділилися на групи, то тепер всіх суперників звели в одну із 12 команд, трійка переможців якої потрапить у Фінал чотирьох разом із господарями-хорватами. Дві кращі команди потрапляють до Кубку претендентів.
Склад учасників наступний:
Всі з усіма, звичайно, не будуть грати. Незважаючи на групу із 12 команд, турів буде лише 6, причому вони будуть іти трьома блоками по два тури.
Календар збірної України наступний:
Місце проведення – Азербайджан
- 18 травня, Україна (1) – Румунія (5)
- 19 травня, Азербайджан (12) – Україна (1)
Місце проведення – Люксембург
- 25 травня, Україна (1) – Чехія (4)
- 26 травня, Люксембург (11) – Україна (1)
Місце проведення – Україна (ми господарі, але гратимемо точно не в Україні. Скоріш за все, Румунія чи Польща)
- 31 травня, Україна (1) – Португалія (3)
- 1 червня, Україна (1) – Бельгія (2)
Наші суперники
Коротко про наших суперників.
Азербайджан (12) та Люксембург (11) – найнижчі за рейтингом команди. Їх потрібно обігрувати будь-яким складом. Єдине, що насторожує, це їхній статус говподарі у матчах з Україною.
А от далі все складніше.
Румунія (5) дуже непогано виступила на чемпіонаті Європи, обігравши самих французів, а також добре знайомих нам турків у групі, а в 1/8 пройшовши хорватів. Румунський волейбол, можна сказати, на підйомі, адже і їхній найсильніший клуб – «Аркада» – вийшов у груповий турнір Ліги чемпіонів (перейшовши дорогу нашому «Прометею») і боровся до останнього за плей-оф. Із ними у нас перший матч, вже 18 травня.
Чехія (4) – наші добрі знайомі. Ми з ними постійно пересікаємося в Золотій лізі, а ще грали на відборі до ОІ. Останні матчі залишилися за нами, але крові вони в нас попили чимало. Не впевнений, що нинішнім складом осилимо.
Португалія (3). А цих ми добре знаємо по 1/8 чемпіонату Європи. Тоді наші хлопці виграли дуже впевнено, розігнавшись по ходу турніру. Минулого року в Золотій лізі не грали (не заявлялися).
Бельгія (2). Наш головний суперник. Не тільки по силі, а й у боротьбі за путівку по рейтинговому добору. Минулого року ми грали з ними в одній групі і двічі обіграли. З одним «але». Бельгійці тоді на Золоту лігу заявили не найсильніший склад, без декілької лідерів. А от чого вони справді варті, показав відбір до ОІ, де бельгійці боролися до останнього і лише якимось дивом не змогли пройти кваліфікацію (програли в останньому турі болгарам 2-3, хоча влаштовувала і перемога 3-2). Якщо цьогоріч під’їдуть лідери (догравальник Деру, діагональний Реґґерс), то це фаворит і проти України у найсильнішому складі.
Склад збірної України
Україна не дорахувалася 9 волейболістів – Олега Плотницького, Василя Тупчія, Іллі Ковальова, Владислава Щурова, Тимофія Полуяна, Дмитра Терьоменка, Віталія Щиткова, Яна Єрещенка та Гордена Брову. Перші семеро були основою збірної минулого року, а Єрещенко був би першим на заміну за відсутності лідерів. До них додалися травмовані чи не в формі Юрій Синиця та Дмитро Вієцький. По суті, із минулорічної основної обойми залишилися лише блокуючий Юрій Семенюк (і то під’їде пізніше) та ліберо Олександр Бойко.
Тому Україна везе на турнір відверто другий склад (якщо не третій). Давайте розбиратися по позиціям, хто може зіграти.
Попередній склад збірної України (в заявку на Золоту лігу потраплять 14 гравців, тобто п’ятеро відсіються):
Пасуючі – Владислав Діденко, Сергій Євстратов, Дмитро Долгополов, Віталій Пархоменко.
Гадаю, гратиме Владислав Діденко. Він непогано увірвався на фінальну серію з «Прометеєм» після травми основного зв’язуючого і пасував нормально. До того ж, у Владислава непоганий досвід гри за збірну, адже він був основним пасуючим на Євро-2019 – першому успіху команди Угіса Крастіньша.
На підміну Владиславу буде Сергій Євстратов, який просидів сезон за Щитковим. Цього року принаймні приїхав на збір, а не видьоргнули посеред відпустки. В принципі, цілком надійний бекап.
Хоча не здивуюся появі в збірній Дмитра Долгополова чи Віталія Пархоменка, які грали в посередніх європейських клубах, але мали більшу практику. Рауль Лосано прийшов з новим поглядом, тож можливі різні варіанти.
Догравальні – Євгеній Кісілюк, Микита Лубан, Олександр Наложний, Дмитро Янчук, Тимур Цмокало.
Найпроблемніша наша позиція. Жоден із догравальників не є елітним приймаючим, тож з прийомом точно будуть проблеми. Гадаю, основну пару догравальних складуть Євгеній Кісілюк та Дмитро Янчук. Цікаво було б побачити у складі і молодого Тимура Цмокала.
Центральні блокуючі – Микола Рудницький, Олександр Коваль, Денис Велецький, Максим Дрозд, Андрій Челеняк, Юрій Семенюк (має прибути до збірної пізніше).
Традиційно найсильніша наша ланка. Пара Максима Дрозда і Юрія Семенюка має бути основною. Це гравці, які боролись би за місце в основі за будь-якого складу. Цікаво бачити у складі 42-річного Миколу Рудницького, якій після довгої перерви повернувся до збірної. Такі історії мотивують.
Діагональні – Віктор Шаповал, Дмитро Шаповал.
Дивно, що Лосано не залишив Дмитра Вієцького. Але там може бути і погана форма, і травма. Це вибір тренера і його право. Залишилися ж Шаповали. Мені б хотілося бачити у старті гравця «Житичів-Полісся» Віктора Шаповала. Факт, що обоє мають дуже потужну подачу, і це треба використовувати. Може зіграти на позиції діагонального і Кісілюк, як робив це минулого року.
Ліберо – Олександр Бойко, Ярослав Пампушко.
Олександр Бойко має бути основним. Тут і досвід, і клас. Хоча і Ярослав Пампушко провів непоганий рік за «Барком-Кажанів» і дуже спрогресував. Від прийому ліберо буде багато що залежати, на них подвійна відповідальність.
Головний тренер – Рауль Лосано.
Рейтинг – наша лазівка в Лігу націй
А тепер до найцікавішого.
Так, ми будемо несамовито вболівати за наших хлопців і сподіваємося, що вони приємно здивують. Але якщо дивитися об’єктивно, то у нас невеликі шанси потрапити до двійки найкращих команд і поборотися за пряму путівку до Ліги націй через Кубок претендентів.
А от через добір по рейтингу – цілком!
Я вже писав вище, що Золота ліга – не дуже рейтинговий турнір. А відтак, як набрати багато балів у рейтинг, так і втратити тут важко. Скажімо, минулоріч наша збірна за шість перемог у групі з рахунком 3-0 отримала всього 9,88 бали. Так, втратити можна більше, враховуючи наш високий рейтинг, але не так, щоб 30-40 балів.
Поглянемо на частину рейтингової таблиці, що нас цікавить:
Україна має найвищий рейтинг серед команд, що не грають у Лізі націй. Тому ми знаходимося на поул-позиції.
Найближчий переслідувач і головний конкурент – Бельгія. І якщо вони зберуть оптимальний склад, то цілком здатні відіграти 15 очок відставання. Цікаво, що з бельгійцями ми граємо в останньому турі групового турніру, тож цей матч буде мати подвійну вагу. Якщо ж Бельгія нас обійде, то варто повболівати за них у Кубку претендентів, щоб вони отримали пряму путівку за спортивним принципом, а ми вже тоді за рейтингом.
А от далі конкуренти дуже далеко. Найближчі із них – Єгипет – аж у 33 балах від нас. Враховуючи, що африканці не проводять відбіркового турніру до Кубку претендентів, відіграти такий гандикап нереально.
Трохи більше шансів, ніж у єгиптян, у збірної Чехії. Але і там відставання дуже велике, цілих 37 балів. Щоб таке відіграти, потрібно нам все програвати по 0-3, а їм вигравати по 3-0. І то цього не має вистачити.
Тому шанси пройти в Лігу націй по рейтингу цілком реальні.
З одним «але». Цю лазівку FIVB залишила, в першу чергу, для росіян. Після їхнього відсторонення з початком повномасштабного вторгнення, їхній рейтинг заморозили. Навряд чи росіян повернуть до кінця цього року, але тримати в умі цю можливість потрібно.
———————————–
Такі от вхідні до першого найважливішого турніру для України початку цього літа. Тож будемо вболівати за наших хлопців, обговорювати їхню гру, слідкувати за рейтингом і сподіватися, що омріяна Ліга націй нас не омине і наступного року ми гратимемо із найсильнішими волейбольними збірними світу.
P.S. Схожа ситуація і у жіночої збірної України з волейболу. Щоправда, там більше конкурентів і запасу в рейтингу немає, але і склад має бути оптимальним. Тому слідкуємо і за дівчатами.
Бажаю всім миру, добра і віри в Україну!
